Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 15 серпня 2019 року
у справі № 910/5989/18
Господарська юрисдикція
Щодо неналежного способу захисту прав за позовом про повернення банківської гарантії
ФАБУЛА СПРАВИ
ТОВ "Торговий дім "Сокар Україна" звернулося до господарського суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа - ПАТ "Банк "Восток", про визнання такою, що не підлягає виконанню банківської гарантії, яка видана ПАТ "Банк "Восток", у зв`язку із закінченням строку її дії та про зобов`язання Міністерства повернути ТОВ "Торговий дім "Сокар Україна" забезпечення виконання договору про постачання для державних потреб нафти і дистиляторів (авіаційний гас) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України), а саме, банківську гарантію, яка видана ПАТ "Банк "Восток".
Рішенням господарського суду відмовлено у задоволенні позову.
Постановою апеляційного господарського суду рішення місцевого господарського суду зі справи скасовано; позов задоволено частково: визнано такою, що не підлягає виконанню банківську гарантію, яка видана ПАТ "Банк "Восток", у зв`язку із закінченням строку її дії; закрито провадження у справі в частині вимоги про зобов`язання Міністерства повернути ТОВ "Торговий дім "Сокар Україна" забезпечення виконання договору про постачання для державних потреб нафти і дистиляторів (авіаційний гас) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України), а саме, банківську гарантію, яка видана ПАТ "Банк "Восток".
ОЦІНКА СУДУ
Згідно зі статтями 546, 560, 563, 569 ЦК України, банківська гарантія є одним із способів забезпечення зобов'язання боржника перед кредитором та одностороннім правочином, за яким банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником та має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом та боржником.
Отже, припинення зобов`язання за гарантією стосується також прав боржника (принципала), оскільки в такому випадку останній звільняється від відповідальності за регресними вимогами, з якими гарант може звернутися до нього у випадку стягнення з нього грошової суми за виданою гарантією.
З огляду на викладене, Касаційний господарський суд погоджується з висновком апеляційного господарського суду про можливість обрання позивачем такого способу захисту своїх прав та інтересів як визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню, що фактично є вимогою про визнання припиненим одностороннього правочину (гарантії). Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.03.2019 зі справи № 910/5726/18 та від 04.04.2019 зі справи № 910/5723/18.
ВИСНОВКИ: не є належним способом захисту цивільних прав вимога позивача про повернення банківської гарантії, як документа, що був наданий позивачем до тендерної документації при оформленні договору з постачання паливо-мастильних матеріалів та який втратив свою чинність, оскільки правочин (гарантію) визнано таким, що не підлягає виконанню. Така вимога не призводить до реального захисту порушених прав та інтересів позивача.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: правова природа гарантії, забезпечення виконання зобов'язання, право на ефективний засіб юридичного захисту, наслідки закінчення строку дії договору, способи захисту прав суб'єктів господарювання
