Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 24 листопада 2021 року
у справі № 906/495/20
Господарська юрисдикція
Щодо наслідків реєстрації права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво
Фабула справи: прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру та Управління державного архітектурно-будівельного контролю міської ради (далі - Управління ДАБК) до міської ради, Приватного підприємства "Центр правової допомоги "Горос" (далі - ПП "ЦПД "Горос"), ОСОБА_1, у якому просив:
- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про право власності на об'єкт незавершеного будівництва;
- зобов`язати ПП "ЦПД "Горос" звільнити земельну ділянку шляхом знесення самочинного будівництва - об'єкта незавершеного будівництва;
- визнати незаконним та скасувати п. 3 рішення міської ради в частині надання ПП "ЦПД "Горос" в користування земельної ділянки.
Рішенням господарського суду у задоволенні позову відмовлено.
Постановою апеляційного господарського суду рішення господарського суду скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання ПП "ЦПД "Горос" звільнити земельну ділянку шляхом знесення самочинного будівництва, та в цій частині провадження у справі закрито. В іншій частині рішення господарського суду залишено без змін.
Мотивація касаційної скарги: прокурор посилається на порушення судами норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та наявність випадку, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Правова позиція Верховного Суду: нормативно регламентованим є право власника на забудову земельної ділянки, яке здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (ч. 3 ст. 375 ЦК України). Відповідно до ч. 4 ст. 375 ЦК України у разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюються ст. 376 цього Кодексу.
При цьому з посиланням на положення ст. 25 Закону України "Про оренду землі" (обсяг прав орендаря земельної ділянки), ст.ст. 328, 331, 627, 628, 376 ЦК України, ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.
При цьому формулювання положень ст. 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.
Висновки: реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу положень законодавства та приписів ч. 2 ст. 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень ч. 4 цієї статті.
Ключові слова: здійснення нелегального будівництва, відсутність дозволу на будівельні роботи, права власників земельних ділянок, способи легалізації самочинного будівництва
