Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 27 січня 2022 року
у справі № 910/20506/20
Господарська юрисдикція
Щодо нормативних актів, відповідно до яких встановлюються кваліфікаційні ознаки правопорушення у сфері економічної конкуренції
Фабула справи: АТ «Ідеа Банк» звернулося з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - Комітет) про визнання недійсним та скасування рішення тимчасової адміністративної колегії Комітету «Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу».
Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, у задоволенні позову відмовлено, з посиланням на його необґрунтованість.
Мотивація касаційної скарги: АТ «Ідеа Банк» зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували ст. 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», оскільки не врахували, що поширення інформації, що вводить в оману має оцінюватись в контексті «дій у конкуренції», в той час як Антимонопольним комітетом України не встановлено впливу таких дій на конкуренцію.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» (у редакції, що діяла на час поширення спірної інформації та прийняття оспорюваного рішення) поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб`єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб`єкта господарювання.
Інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які:
- містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, стандарти, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору;
- містять неповні, неточні або неправдиві дані про фінансовий стан чи господарську діяльність суб`єкта господарювання;
- приписують повноваження та права, яких не мають, або відносини, в яких не перебувають;
- містять посилання на обсяги виробництва, придбання, продажу чи поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, яких фактично не було на день поширення інформації.
Для кваліфікації дій суб`єктів господарювання як, зокрема, недобросовісної конкуренції, не є обов'язковим з`ясування настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків.
Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як недобросовісна конкуренція (ст.ст. 5, 7, 11, 13-15 і 19 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»), або можливості настання зазначених наслідків у зв`язку з відповідними діями таких суб`єктів господарювання (ч.ч. 1 ст.ст. 6 і 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», ст.ст. 4, 6, 8, 151, 16, 17 і 18 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»).
Поняття інформації, що вводить в оману, не обмежується повідомленням лише очевидно недостовірних відомостей. Поширення неточної, неповної, відірваної від контексту інформації, так само як і перебільшення, замовчування окремих фактів, пов'язаних з предметом реклами, може створювати у споживачів невірне уявлення щодо відповідних товарів, робіт чи послуг, впливати на вибір суб`єкта господарювання постачальника товару/робіт чи надавача відповідної послуги.
Відносини, пов'язані захистом від недобросовісної конкуренції, регулюються Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції», Законом України «Про захист економічної конкуренції», Законом України «Про Антимонопольний комітет України», Паризькою конвенцією про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, іншими актами законодавства, виданими на підставі законів чи постанов Верховної Ради України. Особливості застосування законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема щодо певних галузей промисловості, можуть бути встановлені виключно шляхом внесення змін до конкурентного законодавства.
Поширення інформації, що вводить в оману, з огляду на положення ч. 2 ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», має оцінюватись в контексті «дій у конкуренції».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності.
Висновки: обсяг відомостей з метою з'ясування їх повноти в контексті можливості настання негативних наслідків у конкурентних відносинах не визначається (не обмежуються) виключно вимогами законодавства, які регулюють певні сфери господарської діяльності, зокрема в контексті спірних правовідносин вимогами Закону України «Про рекламу», Закону України «Про споживче кредитування», тощо.
Кваліфікаційні ознаки правопорушення встановлюються саме конкурентним законодавством, в контексті даних правовідносин у цій справі - ст. 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції».
Ключові слова: реалізація конкурентної політики, правила поширення реклами, встановлення складу правопорушення
