Правова позиція
Верховного Суду України
згідно з Постановою
від 21 травня 2012 року
у справі № 6-18цс11
Цивільна юрисдикція
Щодо належного способу захисту прав поручителя за позовом про договору поруки припиненим
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_31 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк», приватного підприємства «Будівельна компанія «Левша», ОСОБА_32 про визнання договору поруки припиненим.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, позов ОСОБА_31 до ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено; у задоволенні позову ОСОБА_31 до ПП «БК «Левша» та ОСОБА_32 відмовлено.
Рішенням Верховного Суду України рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог про визнання договору поруки припиненим та стягнення з ПАТ КБ «Приватбанк» судових витрат скасовано; у задоволенні позову ОСОБА_31 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання договору поруки припиненим відмовлено.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає у разі підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо.
Виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін (ст. ст. 3, 12-15, 20 ЦК України, ст. ст. 3 - 5, 11, 15, 31 ЦПК України) можна дійти висновку про те, що в разі невизнання кредитором права поручителя на припинення зобов'язання за договором поруки, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК України, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України.
ВИСНОВКИ: за положеннями ч. 1 ст. 559 ЦК України припинення поруки у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презюмується. У цьому випадку звернення до суду з позовом про визнання договору поруки припиненим не є необхідним, проте такі вимоги підлягають розгляду судом у разі наявності відповідного спору.
У зв'язку із цим відмову суду касаційної інстанції в задоволенні позову з тих підстав, що обраний ним спосіб захисту не передбачений законом, не можна визнати обгрунтованою.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: способи судового захисту, акцесорні зобов'язання, право на ефективний засіб юридичного захисту, способи захисту інтересу поручителя
