Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 07 липня 2021 року
у справі № 40/5005/7101/2011[1]
Господарська юрисдикція
Щодо правової природи обов'язку сплатити судовий збір за подання заяв, скарг до суду та за видачу судами документів
ФАБУЛА СПРАВИ
ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» звернулось до господарського суду з клопотанням про заміну учасника/сторони у справі та сторони виконавчого провадження (ТОВ «Авіто») правонаступником (ТОВ «Галантос») у справі за позовом ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ТОВ «Авіто Трейдінг Груп», ТОВ «Галантос» про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ТОВ «Галантос» до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача – ТОВ «Авіто Дніпро», про визнання недійсним договору іпотеки.
Ухвалою господарського суду, яка залишена без змін постановою апеляційного господарського суду, клопотання ПАТ "Промінвестбанк" задоволено.
ОЦІНКА СУДУ
У статтях 509, 510 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
При цьому, статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, у тому числі, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтями 516 і 517 Цивільного кодексу України передбачено порядок заміни кредитора у зобов'язанні, а також визначено докази прав нового кредитора у зобов'язанні.
Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено заміну кредитора саме у цивільному або господарському зобов'язанні.
Отже, заміна кредитора у зобов`язанні, як і саме зобов`язання, є інститутом цивільного права, а відносини, пов`язані з виконанням судового рішення, в тому числі, щодо стягнення/відшкодування судового збору та інших судових витрат, характеру цивільно-правових не мають.
ВИСНОВКИ: обов'язок сплатити судовий збір за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів, не є за своє суттю цивільним чи господарським зобов'язанням, і включається до складу судових витрат, а не до предмету і ціни позову (саме які виникають з цивільних та господарських правовідносин). Відповідно процесуальний розподіл судом судового збору за результатами вирішення господарського спору між сторонами процесу не є виникненням саме господарського чи цивільного зобов`язання, що, в свою чергу, характеризується правовідношенням між боржником і кредитором з приводу виконання/утримання від виконання певної дії. Тому сплата судового збору не може бути предметом відступлення за договором.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: юридичний зміст зобов'язання, правила розподілу судових витрат, порядок справляння судового збору, цесія
