Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 16 листопада 2022 року
у справі № 904/6264/21
Господарська юрисдикція
Щодо можливості судового розгляду спору за позовом про зобов'язання суб'єкта господарювання виконати місцеву екологічну програму
ФАБУЛА СПРАВИ
Прокурор звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі обласної ради (далі - Рада, Позивач) до АТ "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (далі - Відповідач), в якій просив зобов`язати АТ "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі відокремленого структурного підрозділу Філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" АТ "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" виконати заходи, передбачені пунктом 4.29. Відновлення порушених земель - 60 га щорічно. Технічний етап рекультивації - виконання основних обсягів робіт щодо планування поверхні. Біологічний етап рекультивації - висадка зелених насаджень на 40 га та їх щорічний догляд, Переліку завдань та заходів обласної комплексної програми (стратегії) екологічної безпеки та запобігання змінам клімату на 2016 - 2025 роки, що є додатком № 1 до вказаної програми, затвердженої рішенням обласної ради.
Ухвалою господарського суду провадження у справі № 904/6264/21 закрито. Зазначена ухвала обґрунтована тим, що в даному випадку наявні підстави для закриття провадження, оскільки правовідносини, які склалися між Позивачем та Відповідачем, не носять господарського характеру, а Раді необхідно звернутися до адміністративного судочинства.
Постановою апеляційного господарського суду скасовано ухвалу господарського суду. Матеріали вказаної справи направлено до господарського суду для продовження розгляду.
ОЦІНКА СУДУ
За змістом статті 6 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" з метою проведення ефективної і цілеспрямованої діяльності України по організації і координації заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної безпеки, раціонального використання і відтворення природних ресурсів на перспективу розробляються і приймаються державні цільові, міждержавні, місцеві програми. Порядок розробки державних цільових екологічних програм визначається Кабінетом Міністрів України.
Зі змісту положень Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" вбачається, що організація розробки та затвердження місцевих екологічних програм належить до повноважень місцевих рад та їх виконавчих органів, чим, зокрема, опосередковуються їх функції, як уповноважених державою суб'єктів, з управління охороною навколишнього природного середовища.
У той же час, контроль за належною реалізацією такого управління покладається на спеціальний державний орган, який наділений відповідною компетенцією, у тому числі, щодо притягнення до відповідальності, передбаченої нормами чинного законодавства.
Разом з тим, в контексті спору, з урахуванням його предмету та підстав, колегія суддів констатує, що Прокурор намагається перевести порядок виконання власне управлінських повноважень органів державної влади та місцевого самоврядування у сферу приватно-правових відносин шляхом створення штучної конструкції спору про виконання зобов`язання.
Так само звернення Прокурора до суду з вимогою зобов`язати Відповідача виконувати місцеву екологічну програму не відповідає визначенню та підставам адміністративно-господарських санкцій, які за змістом статей 216, 217 Господарського кодексу України застосовуються до суб`єктів господарювання, знову ж таки, за порушення ними правил здійснення господарської діяльності, а не у зв`язку з наявністю у зазначених суб`єктів певного зобов`язання.
Разом з тим, як зазначалося вище, на підставі затвердженої в установленому законом порядку місцевої екологічної програми у суб`єктів природоохоронних правовідносин виникає обов`язок з її реалізації та дотримання під час своєї діяльності, невиконання якого тягне за собою настання саме відповідальності, передбаченої відповідним законодавством, а не виникнення зобов'язальних правовідносин, як безпідставно зазначає Прокурор, що свідчить про відсутність у даному випадку приватно-правового спору.
При цьому законодавство України, за умови наявності відповідних обов`язків, встановлених законодавством, та складів правопорушення, передбачає заходи відповідальності за невиконання вимог екологічного законодавства, зокрема, але не виключно в контексті визначеної Позивачем підстави позову, Кодексом України про адміністративні правопорушення (стаття 53 "Порушення правил використання земель", стаття 54 "Порушення строків повернення тимчасово зайнятих земель або неприведення їх у стан, придатний для використання за призначенням", стаття 188-5 "Невиконання законних розпоряджень чи приписів посадових осіб органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, радіаційної безпеки або охорону природних ресурсів"), Кримінальним кодексом України (стаття 236 "Порушення правил екологічної безпеки", стаття 240 "Порушення правил охорони або використання надр, незаконне видобування корисних копалин", стаття 254 "Безгосподарське використання земель") тощо.
ВИСНОВКИ: предметом судового розгляду може бути спір щодо притягнення до відповідальності, яка настає за невиконання чи неналежне виконання місцевих екологічних програм, а не сама по собі наявність обов`язку у суб`єкта виконувати такі програми. Протилежний підхід порушував би основні принципи організації державного управління та контролю, у тому числі, у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Отже, фактично з таким складом сторін, предметом та підставами позову, а також обраним способом захисту у цій справі відсутній спір, який може бути розглянутий як в порядку адміністративного, так і в порядку господарського судочинства. Цей спір взагалі не підлягає судовому розгляду.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: порушення екологічного законодавства, способи судового захисту, господарська юрисдикція, предметна юрисдикція, судова юрисдикція, відповідальність за порушення природоохоронного законодавства
