Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 19 листопада 2025 року
у справі № 902/1257/24
Господарська юрисдикція
Щодо обов'язкових передумов для встановлення сервітуту
ФАБУЛА СПРАВИ
ТОВ "Сілікад" звернулося до господарського суду з позовом до міської ради про встановлення сервітуту.
В обґрунтування заявленого позову ТОВ "Сілікад" вказувало, що ним отримано спеціальний дозвіл на користування надрами, що надає право видобування піску на Ділянці родовища піску. Оскільки частина земельних ділянок розміщена в межах координат родовища піску, на яку надано Спецдозвіл, перебуває у власності міськради, Позивач звертався до зазначеної ради з клопотанням про встановлення на його користь земельного строкового сервітуту.
Оскільки у відповідь на таке звернення міськрада повідомила Позивача про те, що питання про встановлення сервітуту знято з розгляду на пленарному засіданні чергової сесії, ТОВ "Сілікад" звернулося із позовом до суду про встановлення сервітуту.
Рішенням господарського суду позов ТОВ "Сілікад" задоволено повністю.
Постановою апеляційного господарського суду вищевказане рішення скасовано і прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.
ОЦІНКА СУДУ
Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки. За домовленістю сторін договір про встановлення земельного сервітуту може бути посвідчений нотаріально. Власник земельної ділянки також може встановити вимогу нотаріального посвідчення договору про встановлення земельного сервітуту та скасувати таку вимогу. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно (частини перша-друга статті 100 Земельного кодексу України, стаття 402 Цивільного кодексу України).
Відповідно до положень статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом.
Ці ж норми закону регламентують, що у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.
ВИСНОВКИ: обов'язковими передумовами для встановлення сервітуту повинні бути:
- - звернення зацікавленої особи до власника земельної ділянки з пропозицією щодо встановлення сервітуту на умовах, що є ідентичними в подальшому заявленими у позові;
- наявність обставин, що унеможливлюють користування майном позивача у спосіб інший, ніж через встановлення сервітуту.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: надрокористування, землекористування, умови встановлення сервітуту, правова природа земельного сервітуту
