Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 25 червня 2025 року
у справі № 463/10616/19
Цивільна юрисдикція
Щодо передумови звернення до суду за встановленням земельного сервітуту
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Садівничого кооперативу «Дружба-3», третя особа - Головне управління Держгеокадастру, у якому просили встановити для них постійний безоплатний сервітут щодо земельної ділянки, відповідно до плану меж цієї земельної ділянки, встановленого державним актом на право власності на земельну ділянку, а саме: право проходу та проїзду на велосипеді, транспортному засобі по наявному шляху (дорозі); право прокладати на свою земельну ділянку, нові лінії електропередачі при наявності технічної документації зв`язку і трубопроводів та водопровід через наявний шлях відповідно до технічних умов та технічної документації.
Рішенням суду першої інстанції позов задоволено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.
ОЦІНКА СУДУ
За змістом статей 91, 96 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.
Статтею 98 ЗК України визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
Відповідно до статті 99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення, зокрема таких земельних сервітутів: право проходу та проїзду на велосипеді; право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, електронних комунікаційних мереж, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку.
Статтею 401 ЦК України визначено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
Згідно з частинами першою, третьою статті 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.
Статтею 404 ЦК України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.
З огляду на викладене, оскільки позивачі довели неможливість нормального використання своєї земельної ділянки та будинку без обтяження сервітутом земельної ділянки відповідача, а доказів, які б могли свідчити про те, що встановлення безоплатного земельного сервітуту відносно земельної ділянки загального користування буде надмірно обтяжливим для СК «Дружба-3» або його членів, відповідач не надав, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов.
ВИСНОВКИ: закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому необхідно довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити будь-яким іншим способом.
Передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту повинен бути доказ вчинення дій зацікавленою особою щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди із власником ділянки, щодо якої планується встановити сервітут. Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то у суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв`язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: обтяження земельних прав, умови встановлення сервітуту, землекористування
