Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 12 березня 2025 року
у справі № 465/6631/20
Цивільна юрисдикція
Щодо права власника чи користувача земельної ділянки у разі якщо встановлення земельного сервітуту призводить до неможливості використання земельної ділянки (її частини)
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, Львівської міської ради, в якому просила:
- визнати незаконним та скасувати рішення, зазначене у пункті 5.2.1 протоколу №48 від 15 липня 2020 року міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій наступного змісту: «Франківській районній адміністрації Львівської міської ради (ОСОБА_2) встановленим порядком із залученням комунальних підприємств (ЛКП «Аварійна служба Франківського району», ЛКП «Магістральне» і ЛКП «Львівський ліхтар») демонтувати огорожу і ворота із дотриманням правил безпеки у місці влаштування виїзду (проїзду) з житлового кварталу»;
- визнати неправомірними дії Франківської районної адміністрації Львівської міської ради щодо виконання вказаного вище рішення, зазначеного у п. 5.2.1 Протоколу № 48 від 15 липня 2020 року міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій;
- зобов'язати Франківську районну адміністрацію Львівської міської ради відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом приведення до попереднього стану демонтованої огорожі та воріт.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, у задоволенні позову відмовив, вказуючи на те, що права позивача влаштуванням в’їзду-виїзду з житлового кварталу не порушуються відповідачами.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до частини другої, третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до статті 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.
Згідно з частиною четвертою цієї ж статті ЗК України, земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
Статтею 7 Закону України від 17 листопада 2009 року № 1559-VI «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» (далі - Закон № 1559-VI) органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та в порядку, визначених цим Законом, мають право викупу земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для таких суспільних потреб: забезпечення національної безпеки і оборони; будівництво, капітальний ремонт, реконструкція та обслуговування лінійних об'єктів та об'єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, нафто-, газо- та водопроводів, ліній електропередачі, зв'язку, аеропортів, морських портів, нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об`єктів, необхідних для їх експлуатації.
Згідно зі статтею 11 Закону № 1559-VI у разі якщо на час прийняття рішення про викуп земельна ділянка, інші об'єкти нерухомого майна, що на ній розміщені, передані в оренду та/або заставу чи власник земельної ділянки, що підлягає викупу, не є власником інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, до участі в переговорах залучаються власники цих об`єктів, орендарі та/або заставодержателі.
Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 (далі - Порядок) визначено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.
У разі вилучення (викупу) земельних ділянок, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності збитки відшкодовують власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, відповідні органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, які прийняли рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок.
Апеляційний суд, дійшовши висновку про правомірність дій відповідача про влаштування проїзду на належній позивачці на праві власності земельній ділянці, шляхом демонтування частини огорожі з металевими воротами не з'ясував та не здобув доказів того чи вилучалась у позивачки земельна ділянка для суспільних потреб, а саме для влаштування проходу, та чи відшкодовані останній збитки у разі проведення викупу такої земельної ділянки.
ВИСНОВКИ: у разі якщо встановлення земельного сервітуту призводить до неможливості використання земельної ділянки (її частини), власник чи користувач земельної ділянки має право вимагати вилучення (викупу) земельної ділянки (її частини) для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: принцип непорушності права приватної власності, захист земельних прав, підстави земельного сервітуту
