Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 23 травня 2024 року
у справі № 518/520/20[1]
Цивільна юрисдикція
Щодо можливості припинення емфітевзису внаслідок укладення договору про розірвання договору про встановлення емфітевзису
ФАБУЛА СПРАВИ
ТОВ «Агрофірма «Прогрес-Плюс» звернулося з позовом до державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації», ОСОБА_1, ТОВ «Укрзерно Трейд» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування рішень державного реєстратора.
Рішенням суду першої інстанції позов ТОВ «Агрофірма «Прогрес-Плюс» задоволено частково.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
ОЦІНКА СУДУ
По своїй суті емфітевзис - це речове, довгострокове, відчужуване та успадковуване право володіння та користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.
Емфітевзис має своїм об'єктом визначену річ - земельну ділянку. Емфітевзис є правом абсолютним і як здійснюється його носієм проти кожної особи, включно з власником відповідної ділянки. Обмеженість емфітевзису полягає лише в тому, що це право на чуже майно.
Емфітевзис характеризується спеціальною метою його встановлення - користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Через об`єктивну тривалість реалізації такої мети емфітевзис є правом довгостроковим.
Емфітевзис є не просто речовим правом на земельну ділянку, а одним із найбільш міцних прав після права власності. Емфітевзис постає в історії приватного права та цивілістичній доктрині як найбільш повне обмежене речове право на сільськогосподарські землі, поступаючись у цьому аспекті лише праву власності.
ВИСНОВКИ: емфітевзис як речове право на чуже майно стає відносно самостійним і незалежним від договору, яким він встановлений. Підстави припинення речових прав на чуже майно визначаються лише законом. Договором про встановлення емфітевзису не можуть бути встановлені підстави припинення емфітевзису, що не передбачені як такі законом. Тому домовленість сторін договору про встановлення емфітевзису щодо його розірвання не має наслідком припинення емфітевзису як речового права на чуже майно, адже норми ЦК та ЗК України в редакції, чинній станом на 20 березня 2018 року, такої підстави припинення емфітевзису не передбачали.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: право користування чужою земельною ділянкою, правова природа емфітевзису, обтяження прав на землю
