Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 21 лютого 2024 року
у справі № 521/15090/14-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо сервітуту для членів сім'ї власника житла (ст. 405 ЦК України)
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулася з первісним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей міської ради, про виселення.
ОСОБА_3 подала зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2, Орган опіки та піклування районної адміністрації міської ради, Служба у справах дітей міської ради, про встановлення постійного особистого житлового сервітуту, визначення об'єму користування квартирою та визначення, що мають право користування кімнатами, визнання договорів купівлі-продажу недійсними та вселення.
Ухвалою суду першої інстанції провадження в цивільній справі за позовною заявою за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про виселення закрито.
Рішенням суду першої інстанції в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, відмовлено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_4 щодо встановлення постійного особистого житлового сервітуту та ухвалено в цій частині нове рішення. Встановлено постійний житловий сервітут на користь ОСОБА_4 щодо квартири для обмеження прав власника квартири по її користування нею та з користування ним частиною квартири. Визначено ОСОБА_4 право користування кімнатою та право загального користування нежитловими приміщеннями.
ОЦІНКА СУДУ
Право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут) (стаття 401 ЦК України).
Сервітут - це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов`язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна.
Члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом (стаття 405 ЦК України).
Особливістю суб`єкта особистого сервітуту є те, що це особа, яка наділяється таким правом, що може існувати лише в неї. На відміну від цього у земельному сервітуті сервітуарієм виступає будь-яка особа - власник земельної ділянки, експлуатація якої вимагає встановлення сервітуту. Тобто при встановленні земельного сервітуту також визначається особа, яка наділяється правом користування чужою земельною ділянкою, але її право обумовлене тим, що вона є власником сусідньої земельної ділянки і воно не пов`язане суто з його особою. Навпаки, особистий сервітут - це право виключно конкретної особи.
ВИСНОВКИ: аналіз статті 405 ЦК України свідчить, що сервітут, який передбачено цією нормою для членів сім'ї власника житла, є особистим, і це право можуть мати не всі, а лише конкретні особи - члени сім'ї власника житла. Особи мають особистий сервітут, доки вони мають статус члена сім'ї власника житла;
КЛЮЧОВІ СЛОВА: правова природа сервітуту, житловий сервітут, правовий статус членів сім'ї власника житла
