Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Ухвалою
від 02 вересня 2022 року
у справі № 924/337/18
Господарська юрисдикція
Щодо визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, необхідного для обчислення ціни позову при вирішенні питання стосовно можливості відкриття касаційного провадження у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України
ФАБУЛА СПРАВИ
Підприємство звернулося до господарського суду з позовом до Товариства про стягнення 39 051,81 доларів США заборгованості за контрактом.
Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, у задоволенні позову відмовлено.
Підприємство подало касаційну скаргу на зазначені судові рішення.
Звертаючись до суду касаційної інстанції, скаржник зазначає, що згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» з 01.01.2018 встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1 762 гривні. На момент звернення до суду ціна позову, відповідно до встановленого Національним банком України офіційного курсу гривні по відношенню до долара США становила 1 022 824,31 грн. та перевищувала розмір п`ятиста прожиткових мінімумів, у зв`язку з чим прийняті зі справи рішення судів попередніх інстанцій підлягають касаційному оскарженню.
Водночас на момент звернення Підприємства до Верховного Суду з касаційною скаргою статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з 01.01.2022 встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2 481 гривні, у зв`язку з чим ціна позову на момент касаційного оскарження є меншою п`ятиста прожиткових мінімумів.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятисот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, передбачених підпунктами «а», «б», «в», «г» цього пункту.
Таким чином, із внесенням змін до ГПК України названим Законом України від 15.01.2020 № 460-IX законодавцем встановлено додаткове обмеження на касаційне оскарження прийнятих зі справи судових рішень за критерієм ціни позову, яка не повинна бути меншою п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу в розрахунку на місяць.
При цьому розмір прожиткового мінімуму є змінною величиною. В силу приписів частини третьої статті 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Положеннями частини сьомої статті 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Враховуючи наведені приписи статті 12 ГПК України, в контексті пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, важливим є визначення дати (календарного року), станом на яку вираховується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, необхідний для обчислення ціни позову у справі - станом на 1 січня року, в якому подається касаційна скарга, чи станом на 1 січня року, в якому особа звернулася з позовом.
Пунктом 3 частини третьої статті 162 ГПК України передбачено, що позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог. Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи (частини перша, друга статті 163 ГПК України).
За таких умов, звертаючись з позовом до суду, особа визначає ціну позову, в тому числі, у відношенні до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який визначений станом на момент подання позовної заяви, виходячи з якої (ціни позову) суд першої інстанції і встановлює розмір судового збору який особа мала сплатити за подання позовної заяви, визначає наявність або відсутність підстав для віднесення справи до категорії малозначних та встановлює порядок розгляду такої справи тощо.
Подальша зміна законодавцем розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не має впливати на законні права та очікування учасників судового процесу (у тому числі в частині можливості касаційного оскарження судового рішення), який вже розпочався. В іншому випадку такі зміни призводитимуть до непередбачуваності норм процесуального права у їх застосуванні, зокрема: неможливості учасника справи скоригувати свої процесуальні дії у відповідності до своїх інтересів; неможливості спрогнозувати наслідки вчинення ним тих чи інших дій; нерозуміння учасником справи щодо наявності або відсутності у нього права оскаржити судове рішення в майбутньому.
ВИСНОВКИ: законодавець пов'язує визначення ціни позову з моментом пред'явлення позову до суду.
З огляду на це, у вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження п`ятсот прожиткових мінімумів на одну працездатну особу, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, слід обраховувати, виходячи з розміру, що був встановлений на 1 січня року, в якому особа звернулася з відповідним позовом.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: право на оскарження судових рішень, права на судовий захист, судові витрати, порядок справляння судового збору, процедура касаційного оскарження
