Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 13 березня 2018 року
у справі № 306/2004/15-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо юрисдикції спорів про визнання недійсним договору купівлі-продажу, стороною яких є фізична особа-підприємець
Фабула справи: прокурор в інтересах держави пред'явив позов до міської ради та ОСОБА_3 про визнання недійсними рішень цієї ради та договору купівлі-продажу і припинення права власності на земельну ділянку.
Позовна заява мотивована тим, що громадянину ОСОБА_3 поза процедурою продажу на земельних торгах відчужено земельну ділянку за договором купівлі-продажу з міською радою.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Суд апеляційної інстанції скасував рішення першої інстанції і закрив справу на підставі того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки відповідачем у справі є фізична особа-підприємець.
Мотивація касаційної скарги: прокурор вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про закриття провадження у справі, оскільки спірна земельна ділянка передана в оренду, а згодом викуплена ОСОБА_3 саме як фізичною особою, а не як суб'єктом підприємницької діяльності. Відтак, суд апеляційної інстанції невірно визначив характер спірних правовідносин і дійшов помилкового висновку про те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Правова позиція Верховного Суду: ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних і земельних відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (ч. 1 ст. 15).
Господарський процесуальний кодекс (далі - ГПК) України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій, встановлював юрисдикцію господарських судів у вирішенні, зокрема, спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, а також спорів, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів (п. 1 та п. 6 ч. 2 ст.12).
Визначальним при розмежуванні юрисдикції за п.6 ч.1 ст. 12 ГПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій) є участь у земельних відносинах, з приводу яких виник спір, суб'єкта господарської діяльності.
Земельні правовідносини виникли між міською радою та ОСОБА_3 щодо оренди та купівлі-продажу земельної ділянки.
Надання у власність або оренду земельної ділянки не залежить від наявності у фізичної особи статусу підприємця.
Наявність у ОСОБА_3 статусу підприємця не може свідчити про те, що з моменту його державної реєстрації як фізичної особи-підприємця він виступає в такій якості у всіх правовідносинах, зокрема і щодо набуття в оренду чи у власність земельної ділянки.
Велика Палата Верховного Суду погодилася з аргументами заступника прокурора про те, що ОСОБА_3 набув цивільні права на земельну ділянку у спірних правовідносинах як фізична особа - суб'єкт земельних відносин і направила справу до апеляційного суду для продовження розгляду.
Висновки: цей спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Цивільні права й обов'язки фізичної особи, зокрема, право власності та право оренди на земельну ділянку, набуваються та здійснюються у порядку реалізації цивільної дієздатності цієї особи. З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає помилковим висновок апеляційного суду про те, що справа підлягає розгляду у порядку господарського судочинства лише тому, що ОСОБА_3 є фізичною особою-підприємцем.
Ключові слова: цивільна юрисдикція, господарська юрисдикція, цивільне судочинство, господарське судочинство, фізична особа, фізична особа-підприємець, земельні правовідносини, міська рада, ФОП
