Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 15 травня 2023 року
у справі № 914/86/22[1]
Господарська юрисдикція
Щодо наслідків недотримання судом спеціального порядку вручення документів у справах за участю іноземних осіб
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ТОВ "Меридіан А" звернулися до господарського суду з позовом до АТ "КРЕДОБАНК" та PKO Bank Polski S.A./ПКО Банк Польські С.А.(Польський акціонерний банк "Загальна Ощадна Каса") про визнання недійсними правочинів щодо застосування процедури обов'язкового продажу (примусового викупу) належних їм на праві власності акцій АТ "КРЕДОБАНК" відповідно до публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій АТ "КРЕДОБАНК".
Господарський суд ухвалою, залишеною без змін постановою апеляційного господарського суду, зазначений вище позов залишив без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України, оскільки позивачі не виконали вимог ухвали суду щодо перекладу документів, які необхідно надіслати відповідачу 2, що унеможливило дотримання процедури вручення судових документів у визначені законодавством строки.
ОЦІНКА СУДУ
Кожен суд може здійснювати процесуальні дії виключно на території своєї держави, що випливає із принципу державного суверенітету. Повноваження суду не поширюються на територію іноземної держави.
Порядок вручення викликів, повідомлень та судових рішень іноземним юридичним особам регулюється ГПК України, двосторонніми та багатосторонніми міжнародними договорами, ратифікованими Україною.
Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном та повідомлення у належній формі іноземних учасників судового процесу про час і місце розгляду справи регулюється Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 (надалі - Конвенція), яка є чинною в Україні згідно з Законом України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" від 19.10.2000, із заявами та застереженнями.
У разі якщо у відносинах України з іноземною державою діють одночасно і двосторонній, і багатосторонній міжнародні договори (один чи декілька) і в жодному з них не встановлено пріоритету застосування одного з них щодо одних і тих самих питань, під час вручення документів суд може керуватися процедурою вручення, передбаченою у будь-якому з цих договорів.
Національне законодавство та судова практика можуть передбачати випадки, коли суд не направляє відповідачам-нерезидентам судові документи за кордон.
В Україні існує усталена судова практика, відповідно до якої судові документи можуть не відправлятися за кордон для вручення у разі, якщо іноземна юридична особа має представника на території України, призначеного відповідно до вимог ГПК України, або має офіційне представництво на території України.
ВИСНОВКИ: якщо суд направляє судові документи без дотримання спеціального порядку вручення документів, передбаченого міжнародним договором, такі документи не розглядаються як судове повідомлення, повістка, рішення тощо, а мають статус звичайної кореспонденції приватної особи. Шляхом підписання міжнародного договору держава надає дозвіл іноземним судам офіційно вручати судові документи на своїй території. Якщо документ вручений не у порядку, визначеному міжнародним договором, то сторона, яка отримала такий документ, завжди може стверджувати, що вона не була повідомлена належним чином про судовий розгляд, не отримала ухвалу чи рішення суду. Вручення судового документу іноземній фізичній чи юридичній особі поза спеціальним порядком, встановленим міжнародним договором, може розглядатися як неповага суду до суверенітету іноземної держави.
Таким чином, якщо суд, керуючись національним законодавством, певними міркуваннями та доводами, не дотримається встановленого Конвенцією формального порядку повідомлення всіх відповідачів, це може призвести до неможливості визнання та примусового виконання рішення суду за кордоном (у країні місцезнаходження відповідача чи його майна).
КЛЮЧОВІ СЛОВА: провадження з іноземним елементом, правила розподілу судових витрат, відшкодування витрат на перекладача
