Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 04 липня 2023 року
у справі № 373/626/17
Цивільна юрисдикція
Щодо втручання у право мирного володіння земельною ділянкою
ФАБУЛА СПРАВИ
Прокурор в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру (далі - ГУ Держгеокадастру) звернулось з позовом до ОСОБА_1 (далі - первинна набувачка), ОСОБА_2 (далі - проміжна набувачка), ОСОБА_3 (далі - кінцевий набувач), сільської ради, просив:
- визнати недійсним рішення сільської ради «Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність» (далі - рішення сільської ради);
- витребувати на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру з незаконного володіння первинної набувачки земельну ділянку;
- витребувати на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру з незаконного володіння кінцевого набувача три земельні ділянки
У 2010 році первинна набувачка придбала у селі житловий будинок з надвірними будівлями у продавця, який отримав це майно у спадок. У 2013 році сільська рада відвела у власність первинної набувачки три земельні ділянки: одну присадибну та дві для ведення особистого селянського господарства. У 2016 році власниця продала дві останні іншій особі, а та одну з них поділила на дві та продала у 2017 році три земельні ділянки сільськогосподарського призначення кінцевому набувачеві. Того самого року прокурор в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру звернувся до суду. Просив визнати недійсним рішення сільської ради та витребувати у первинної набувачки присадибну ділянку, а у кінцевого набувача - три земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства. Мотивував позов тим, що сільська рада не могла ухвалити відповідні рішення, оскільки межі села не затверджені. Суди першої й апеляційної інстанцій виснували, що прокурор не довів розташування земельних ділянок за межами села. Тому відмовили у позові.
Суд першої інстанції ухвалив рішення, згідно з яким у задоволенні позову відмовив.
Апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив без змін рішення суду першої інстанції.
ОЦІНКА СУДУ
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).
Захід втручання у право мирного володіння земельною ділянкою узгоджувався з гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, мало встановити лише те, що виділення такої ділянки у приватну власність не відповідало певним вимогам закону. У кожному такому випадку слід також встановити, чи є легітимна мета відповідного втручання, яка випливає, зокрема, зі змісту абзацу другого вказаної статті, а також, чи є втручання у право мирного володіння земельною ділянкою за обставин конкретної справи пропорційним відповідній меті.
Загальний інтерес у збереженні земель сільськогосподарського призначення полягає у тому, що земля у сільськогосподарському виробництві є незамінним засобом і вичерпним за якостями природним ресурсом, який складно відновити у разі знищення (для утворення на землі родючого шару (ґрунту) потрібні сотні років). З інтересом в охороні земель сільськогосподарського призначення у цій справі пов`язаний також інтерес у контролі за використанням присадибної ділянки.
З урахуванням наведеного мету втручання у право власності на спірні земельні ділянки з метою контролю за їхнім використанням і розпорядженням ними можна вважати легітимною.
Згідно з договором купівлі-продажу житлового будинку, який дослідили суди попередніх інстанцій, ОСОБА_5 у 2010 році продав, а первинна набувачка придбала побудований у 1946 році житловий будинок. З огляду на вказане відсутні підстави вважати, що передання первинній набувачці у 2013 році безоплатно у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства та присадибної земельної ділянки, як і їхнє набуття цією відповідачкою, було проявом недобросовісної поведінки сільської ради чи первинної набувачки. За обставин цієї справи з огляду на встановлені судами обставини та досліджені ними докази вірогідним видається висновок про те, що сільська рада покладалася на розташування спірних земельних ділянок у старій частині села. ГУ Держгеокадастру повинно було знати про те, що у Державному земельному кадастрі місцезнаходженням спірних земельних ділянок вказане саме це село, починаючи з часу їх реєстрації у державному реєстрі земель у 2013 році.
За обставин цієї справи втручання у право первинної набувачки та кінцевого набувача на мирне володіння спірними земельними ділянками навіть за його відповідності критерію законності не буде пропорційним означеній вище легітимній меті.
Задоволення позову про витребування у первинної набувачки її присадибної земельної ділянки біля будинку 1946 року забудови, придбаного у 2010 році, не відповідатиме принципам справедливості та розумності (оскільки відсутні підстави для задоволення цієї вимоги, немає необхідності у вирішенні питання про застосування до неї позовної давності, про сплив якої первинна набувачка заявила у суді першої інстанції). Так само не відповідатиме принципам справедливості та розумності витребування трьох земельних ділянок, призначених для ведення особистого селянського господарства, з володіння кінцевого набувача. Останній їх придбав у 2017 році в проміжної набувачки, яка їх придбала у 2016 році у первинної набувачки. Згідно з матеріалами справи та встановленими судами обставинами немає ознак того, що ці відповідачі, відчужуючи земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, з подальшим їх поділом проміжною набувачкою на декілька інших діяли недобросовісно. Крім того, станом на час розгляду справи територія сільської ради, включно зі спірними земельними ділянками, ввійшла до складу Ташанської об'єднаної територіальної громади. Враховуючи все наведене, витребування цих ділянок у первинної набувачки та кінцевого набувача не буде пропорційним легітимній меті, яку переслідував прокурор.
ВИСНОВКИ: для того, щоб захід втручання у право мирного володіння земельною ділянкою узгоджувався з гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, мало встановити лише те, що виділення такої ділянки у приватну власність не відповідало певним вимогам закону. У кожному такому випадку слід також встановити, чи є легітимна мета відповідного втручання, яка випливає, зокрема, зі змісту абзацу другого вказаної статті, а також, чи є втручання у право мирного володіння земельною ділянкою за обставин конкретної справи пропорційним відповідній меті.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: віндикація, захист земельних прав, порушення земельних прав, оскарження рішень ОМС
