Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 30 серпня 2023 року
у справі № 761/16617/20
Кримінальна юрисдикція
Щодо пропуску строку на апеляційне оскарження у зв'язку з помилковим направленням скарги безпосередньо до апеляційного суду
Фабула справи: вироком районного першої інстанції ОСОБА_7 засуджено: за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік; за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч. 4 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_7 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Не погоджуючись із указаним рішенням місцевого суду, захисник в межах строку на апеляційне оскарження подав апеляційну скаргу, яку направив безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційний суд повернув апеляційну скаргу захиснику, оскільки її було подано з порушенням вимог ч. 1 ст. 395 КПК України, а саме безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а не через суд, який ухвалив рішення.
Надалі захисник, поза межами строку на апеляційне оскарження, повторно подав апеляційну скаргу з клопотанням, в якому порушив питання про поновлення йому строку на апеляційне оскарження вироку місцевого суду.
Апеляційний суд відмовив адвокату в поновленні строку на апеляційне оскарження і на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України повернув його апеляційну скаргу з усіма доданими до неї матеріалами.
Мотивація касаційної скарги: суть доводів у касаційній скарзі захисника зводиться до його вказівок на те, що апеляційний суд дійшов невмотивованого висновку про відсутність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, залишивши поза увагою те, що первинна апеляційна скарга була подана в межах визначеного законом строку на апеляційне оскарження, однак через технічну помилку вона була направлена безпосередньо до апеляційного суду, а не через суд, який ухвалив рішення.
Правова позиція Верховного Суду: вперше захисник подав апеляційну скаргу в межах строку на апеляційне оскарження. Однак ця скарга, за твердженням захисника, помилково була надіслана безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а не через місцевий суд, як це передбачено ч. 1 ст. 395 КПК України.
Суд апеляційної інстанції листом повернув апеляційну скаргу захиснику, оскільки її було подано з порушенням вимог ч. 1 ст. 395 КПК України. В цьому ж листі апеляційний суд зауважив захиснику на необхідності направлення апеляційної скарги до Шевченківського районного суду м. Києва.
Цей лист, як вказує захисник в касаційній скарзі, він отримав 20 січня 2023 року і вже 21 січня 2023 року ним була направлена апеляційна скарга з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження до місцевого суду.
Матеріали справи не містять відомостей, які б спростовували ці твердження захисника.
Висновки: захисник після отримання листа апеляційного суду, подав апеляційну скаргу без невиправданої затримки, що свідчить про його сумлінне ставлення до використання своїх процесуальних прав на апеляційне оскарження. При цьому, якщо допустити, що апеляційний суд не повернув би первинну апеляційну скаргу захиснику, а направив її до місцевого суду за належністю, то очевидним є те, що питання про пропущення строку на апеляційне оскарження в цій справі не постало.
За таких обставин, Верховний Суд вважає непереконливим висновок апеляційного суду про те, що такі обставини не можуть бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки в іншому випадку це може свідчить про непропорційне обмеження права особи на апеляційний перегляд справи внаслідок надмірного формалізму.
Ключові слова: право на апеляційне оскарження, принцип інстанційності, обрахування строків
