Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 12 липня 2023 року
у справі № 757/31372/18-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо юрисдикції спорів за позовом про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, у якому просив:
- визнати незаконною відмову відповідача у відшкодуванні позивачу шкоди, завданої внаслідок незаконного відсторонення його від посади голови районної державної адміністрації (далі - РДА) у кримінальному провадженні згідно з ухвалою суду міста та розпорядженням Президента України;
- зобов'язати відповідача винести постанову про відшкодування позивачу втраченого заробітку за час відсторонення його у кримінальному провадженні від посади голови РДА.
Суд першої інстанції спершу відмовив у відкритті провадження у справі. Вважав, що з огляду на те, як позивач сформулював позовні вимоги, спір не належить розглядати за правилами цивільного судочинства. Апеляційний суд скасував відповідну ухвалу суду першої інстанції та передав справу останньому для продовження розгляду.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову.
Апеляційний суд це рішення скасував і задовольнив позов частково: визнав незаконною відмову відповідача у винесенні постанови за заявою позивача про відшкодування шкоди, завданої внаслідок його незаконного відсторонення від посади голови РДА, а також зобов'язав відповідача винести таку постанову за результатами розгляду заяви позивача про відшкодування йому втраченого заробітку за час відсторонення від посади голови РДА. Мотивував постанову тим, що закриття кримінального провадження вказує на незаконність дій прокурора або слідчих органів під час відсторонення особи від займаної посади.
ОЦІНКА СУДУ
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, такий суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких зазвичай хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів.
За змістом частини п'ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, розглядає адміністративний суд, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір; інакше такі вимоги суди вирішують у порядку цивільного або господарського судочинства.Отже, вимоги про відшкодування шкоди можна розглядати за правилами адміністративного судочинства тільки тоді, коли ці вимоги стосуються шкоди, завданої, зокрема, протиправними діяннями суб`єкта владних повноважень, і заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частина друга статті 1176 ЦК України).
За змістом пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР) відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного відсторонення від роботи (посади). У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду (частина друга вказаної статті).
Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадках: встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного відсторонення від роботи (посади) (пункт 1-1 частини першої статті 2 Закону № 266/94-ВР); закриття кримінального провадження за відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення (пункт 2 частини першої статті 2 Закону № 266/94-ВР).
Те, що позивач вказав відповідачем у справі про відшкодування завданої державою шкоди її конкретний орган - Офіс Генерального прокурора - не означає, що у спірних правовідносинах суб'єктом відповідальності за завдану шкоду є не держава, а саме цей орган. Інакше кажучи, у деліктних спірних правовідносинах орган держави є представником її інтересів як можливого завдавача шкоди, а не суб'єктом владних повноважень, який здійснює щодо позивача публічно-владні управлінські функції. Останні він реалізував тоді, коли закрив кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю у діях позивача складу злочину. Наступні намагання позивача отримати відповідне відшкодування шкоди з Державного бюджету України не пов`язані з виконанням органами держави публічно-владних управлінських функцій щодо позивача.
Офіс Генерального прокурора, вирішуючи питання про виплату коштів, що є відшкодуванням завданої державою шкоди, не має стосовно позивача влади, тобто не уповноважений владно керувати поведінкою останнього, а той не має обов`язку виконувати рішення та вимоги цього органу і не є у його підпорядкуванні. Крім того, Офіс Генерального прокурора не здійснює щодо позивача управлінські функції, тобто не управляє поведінкою останнього.
На звернення позивача про винесення постанови про відшкодування шкоди у вигляді заробітку, втраченого внаслідок відсторонення від посади у кримінальному провадженні, прокурор відповів листом. Відповідну постанову не виніс. Спір щодо отримання відшкодування тієї шкоди, яку держава, за твердженням позивача, завдала йому внаслідок незаконного відсторонення від посади у кримінальному провадженні, є цивільним. Він не є спором про оскарження рішень, дій і бездіяльності Офісу Генерального прокурора у публічно-правових відносинах (оскільки такі відносини відсутні), як і не є спором з приводу проходження позивачем публічної служби (оскільки шкоду, за його твердженням, держава завдала відстороненням позивача від посади у кримінальному провадженні).
Публічно-правові відносини, урегульовані Кримінальним процесуальним кодексом України, завершилися із закриттям кримінального провадження за відсутністю у діянні позивача складу кримінального правопорушення. На них юрисдикція адміністративного суду не поширювалася. Так само вона не поширюється і на спірні правовідносини щодо відшкодування завданої державою в особі її органів шкоди. Ці відносини є цивільно-правовими. Після завдання шкоди наступні дії або бездіяльність її завдавача (держави) в особі його представників (органів державної влади) не породжують публічно-правових відносин із особою, які завдана шкода.
ВИСНОВКИ: вимоги стосовно гарантованого Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування шкоди слід розглядати за правилами цивільного судочинства.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: адміністративна юрисдикція, цивільна юрисдикція, кримінальне судочинство, оскарження бездіяльності органів прокуратури, порядок відшкодування шкоди, незаконні дії правоохоронних органів, завдання шкоди незаконними діями органів прокуратури
