Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 27 вересня 2023 року
у справі № 607/5769/21
Кримінальна юрисдикція
Щодо правомірності здійснення кримінального провадження за ст. 362 КК України у формі публічного обвинувачення
Фабула справи: вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 362, ч. 3 ст. 362 КК України, та призначено йому покарання за ч. 1 ст. 362 КК України у виді штрафу в розмірі 800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за ч. 3 ст. 362 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах на строк 3 роки.
Ухвалою апеляційного суду від 23 лютого 2023 року частково задоволено апеляційні скарги обвинуваченого та захисника, змінено вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання.
Мотивація касаційної скарги: захисник вказує, що ч. 1 ст. 362 КК України зазначена в п. 1 ч. 1 ст. 477 КПК України (поняття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення), отже кримінальне провадження не могло бути розпочато без заяви потерпілого, а такої заяви в справі немає. Оскільки у кримінальному провадженні за ч. 1 ст. 362 КК України немає потерпілого, в контексті приписів ст. 55 КПК України, відсутні підстави здійснювати його у формі приватного обвинувачення, кримінальне провадження за ч. 1 ст. 362 КК України, на переконання захисника, підлягає закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Правова позиція Верховного Суду: за приписами КПК України приватне обвинувачення є формою процесуальної діяльності приватної особи. Основою виділення приватного обвинувачення як кримінально-процесуальної форми є характер вчиненого злочину (враховуючи ступінь його тяжкості) та факт завдання шкоди приватній особі (конкретній юридичній чи фізичній особі), що припускає високу ймовірність примирення між обвинуваченим і потерпілим.
Приватними особами є ті, які діють від себе особисто, на свій розсуд, з метою захисту власних законних інтересів майнового чи немайнового змісту, та мають право вирішувати конфлікти на основі компромісу: фізичні особи, юридичні особи (підприємства, установи, організації, господарські товариства), органи самоорганізації населення, релігійні організації, громадські об`єднання, професійні спілки, політичні партії.
Якщо йдеться про посягання на інтереси приватної особи кримінальне провадження за ч. 1 ст. 362 КК України здійснюється у формі приватного обвинувачення (ст. 477 КПК України).
Натомість, за встановленими судами попередніх інстанцій обставинами цього провадження, ОСОБА_7 здійснено посягання на об'єкти кримінально-правової охорони, де йдеться не про інтереси приватної особи, а про сферу національної безпеки (складовою якої є ланка правоохоронної діяльності Національної поліції), забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Фактично предметом протиправного впливу з боку засудженого є підвалини державного устрою, які забезпечують собою існування України як незалежної, суверенної, демократичної, соціальної, правової держави. Кримінальний процесуальний закон пов'язує реалізацію завдань, визначених в ст. 2 КПК України, якщо йдеться про такі посягання, зі здійсненням кримінального провадження у формі публічного обвинувачення.
Висновки: в контексті приписів ст. 362 КК України очевидним і обґрунтованим є висновок про те, що посягання обвинуваченого спрямоване не на окремий підрозділ Національної поліції України, а на інтереси Держави Україна в сфері прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Вказане вище не дає підстав вважати здійснення цього кримінального провадження у формі публічного обвинувачення порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Ключові слова: порядок розслідування злочину, ознаки малозначності діяння, межі повноважень прокурора, статус потерпілого.
