Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 26 вересня 2023 року
у справі № 404/2409/20
Кримінальна юрисдикція
Щодо правових наслідків відмови прокурора від використання певних доказів
ФАБУЛА СПРАВИ
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 засуджено до покарання за:
- ч. 1 ст. 309 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік;
- ч. 2 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі строком на 6 років з конфіскацією всього майна, належного йому на праві власності.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років з конфіскацією всього майна, належного йому на праві власності.
Ухвалою апеляційного суду вирок суду першої інстанцій в частині призначеного покарання за ч. 1 ст. 309 КК України змінено. Призначено ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 309 КК України у виді арешту строком на 6 місяців. Постановлено вважати ОСОБА_7 засудженим до покарання за: ч. 1 ст. 309 КК України у виді арешту строком на 6 місяців; ч. 2 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі строком на 6 років з конфіскацією всього майна, належного йому на праві власності.На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років з конфіскацією всього майна, належного йому на праві власності. В решті вирок районного суду залишено без зміни.
ОЦІНКА СУДУ
Статтями 22, 290, 349 КПК України визначено право сторони обвинувачення обґрунтовувати свою позицію про доведеність винуватості особи доказами, зібраними під час проведення досудового розслідування, обсягу яких, на переконання сторони обвинувачення, буде достатньо для доведення винуватості особи та притягнення її до кримінальної відповідальності за інкримінований цій особі злочин.
Зокрема, за змістом ст. 22 КПК України прокурор є самостійним у своїй процесуальній діяльності, у тому числі щодо визначення обсягу доказів, які сторона обвинувачення буде долучати в суді та на підставі яких доводитиме винуватість особи. Тобто, надання доказів до суду, які прокурор вважатиме достатніми для підтвердження обвинувачення, є правом, а не обов'язком сторони обвинувачення.
У свою чергу положення ч. 6 ст. 22 КПК України передбачають, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
ВИСНОВКИ: відмова прокурора від використання певних доказів не свідчить про порушення вимог процесуального закону, оскільки суд має приймати рішення виключно на підставі тих доказів, які були надані сторонами кримінального провадження під час судового розгляду.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: злочини у сфері обігу наркотичних засобів, процесуальні повноваження прокурора, порушення вимог КПК, дослідження доказів судом
