Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 09 жовтня 2023 року
у справі № 233/2288/22
Кримінальна юрисдикція
Щодо судової дискреції з приводу визначення конкретного переліку обмежень дозвілля та вимог до поведінки неповнолітнього
ФАБУЛА СПРАВИ
За ухвалою суду першої інстанції застосовано до ОСОБА_7 примусовий захід виховного характеру у виді передачі його під нагляд опікуна - бабусі ОСОБА_8.
Апеляційний суд ухвалою ухвалу місцевого суду змінив у частині застосування заходів впливу. Застосував до ОСОБА_7 додаткові примусові заходи виховного характеру у виді обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього, а саме: обмежив неповнолітньому ОСОБА_7 спілкування з потерпілою ОСОБА_11; заборонив наближатися ближче ніж на 50 метрів до місця проживання потерпілої ОСОБА_11; заборонив ведення листування, телефонних переговорів із ОСОБА_11 або контактування з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб; заборонив відвідування неповнолітнім ОСОБА_7 у вечірній час, з 20:00 кожної доби парків, кафе. Установив тривалість примусових заходів виховного характеру стосовно неповнолітнього ОСОБА_7 строком до досягнення ним 16 років. У решті ухвалу залишив без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Згідно з ч. 2 ст. 97 КК до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК, суд застосовує примусові заходи виховного характеру, передбачені ч. 2 ст. 105 КК, зокрема обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього.
Обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог щодо поведінки неповнолітнього слід розуміти як: обмеження перебування поза домівкою в певний час доби; заборону відвідувати певні місця, змінювати без згоди органу, який здійснює за ним нагляд, місце проживання, навчання чи роботи, виїжджати в іншу місцевість; покладення обов'язку продовжити навчання, пройти курс лікування (за наявності хворобливого потягу до спиртного або в разі вживання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів) тощо. Указаний перелік заходів не є вичерпним, оскільки поняття обмеження дозвілля та певні вимоги до поведінки неповнолітнього мають широке розуміння, на відміну від інших заходів виховного характеру, визначених ч. 2 ст. 105 КК.
ВИСНОВКИ: оскільки частина 2 ст. 105 КК не визначає конкретного переліку обмежень дозвілля та вимог до поведінки неповнолітнього, вирішення цих питань віднесено до дискреційних повноважень суду.
Таким чином, суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 105 КК застосував до малолітнього заходи виховного характеру, які охоплюються поняттям «обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього».
КЛЮЧОВІ СЛОВА: кримінальна відповідальність неповнолітніх, застосування кримінальних заходів виховного характеру, обмеження щодо неповнолітніх
