Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 09 жовтня 2023 року
у справі № 233/2288/22[2]
Кримінальна юрисдикція
Щодо порушення апеляційним судом порядку додаткового застосування примусових заходів виховного характеру у виді обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього
ФАБУЛА СПРАВИ
За ухвалою суду першої інстанції застосовано до ОСОБА_7 примусовий захід виховного характеру у виді передачі його під нагляд опікуна - бабусі ОСОБА_8.
Апеляційний суд ухвалою ухвалу місцевого суду змінив у частині застосування заходів впливу. Застосував до ОСОБА_7 додаткові примусові заходи виховного характеру у виді обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього, а саме: обмежив неповнолітньому ОСОБА_7 спілкування з потерпілою ОСОБА_11; заборонив наближатися ближче ніж на 50 метрів до місця проживання потерпілої ОСОБА_11; заборонив ведення листування, телефонних переговорів із ОСОБА_11 або контактування з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб; заборонив відвідування неповнолітнім ОСОБА_7 у вечірній час, з 20:00 кожної доби парків, кафе. Установив тривалість примусових заходів виховного характеру стосовно неповнолітнього ОСОБА_7 строком до досягнення ним 16 років. У решті ухвалу залишив без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Згідно з ч. 2 ст. 97 КК до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК, суд застосовує примусові заходи виховного характеру, передбачені ч. 2 ст. 105 КК, зокрема обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього.
Обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог щодо поведінки неповнолітнього слід розуміти як: обмеження перебування поза домівкою в певний час доби; заборону відвідувати певні місця, змінювати без згоди органу, який здійснює за ним нагляд, місце проживання, навчання чи роботи, виїжджати в іншу місцевість; покладення обов'язку продовжити навчання, пройти курс лікування (за наявності хворобливого потягу до спиртного або в разі вживання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів) тощо. Указаний перелік заходів не є вичерпним, оскільки поняття обмеження дозвілля та певні вимоги до поведінки неповнолітнього мають широке розуміння, на відміну від інших заходів виховного характеру, визначених ч. 2 ст. 105 КК.
Згідно з приписами ст. 412 КПК істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 408 КПК суд апеляційної інстанції змінює ухвалу суду про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру у разі: зміни правової кваліфікації діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, і застосування статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає відповідальність за менш тяжке діяння, пом`якшення виду примусових заходів медичного або виховного характеру.
ВИСНОВКИ: в оскаржуваному судовому рішенні апеляційний суд додатково застосував примусові заходи виховного характеру у виді обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього, чим погіршив становище неповнолітнього, тому суд мав відповідно до приписів чинного кримінального процесуального закону скасувати ухвалу місцевого суду та постановити нове судове рішення згідно з п. 4 ч. 1 ст. 407 КПК.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: кримінальна відповідальність неповнолітніх, застосування кримінальних заходів виховного характеру, обмеження щодо неповнолітніх, порушення вимог КПК
