Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 28 лютого 2024 року
у справі № 627/907/21
Цивільна юрисдикція
Щодо правового статусу орендаря земельної ділянки у справах про встановлення земельного сервітуту стосовно орендованої земельної ділянки
Фабула справи: ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про встановлення земельного сервітуту.
У відзиві відповідач зазначив, що встановлення земельного сервітуту є для нього обтяжливим, оскільки між ним та СТОВ «Нива» укладено договір оренди спірної земельної ділянки за цільовим призначенням, за умовами якого він не має права вчиняти дії, які б перешкоджали орендареві користуватися земельною ділянкою. Тому укладання з позивачем договору сервітуту суперечитиме вимогам договору оренди зі СТОВ «Нива».
Рішенням суду першої інстанції позов ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» задоволено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» відмовлено.
Постанову апеляційного суду мотивовано зокрема тим, що рішення суду за вимогами про встановлення земельного сервітуту прямо впливає на обсяг прав та обов'язків орендаря, а питання про можливість використання земельної ділянки за цільовим призначенням залежить від характеру господарської діяльності саме цього суб`єкта, тому СТОВ «Нива» є учасником спірних правовідносин, а отже, має бути і стороною у спорі.
Притягнення СТОВ «Нива» до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не може забезпечити права та інтереси названого товариства як належного землекористувача.
Незалучення до участі у справі особи як відповідача або співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.
Мотивація касаційної скарги: ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» вказує, що відмовляючи у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що у цьому випадку процесуальна співучасть СТОВ «Нива» не є обов'язковою та необхідною з огляду на відсутність спору між позивачем та названим товариством.
Незалучення СТОВ «Нива» до участі у справі як співвідповідача не призвело до порушення прав цього товариства чи до неправильних висновків суду першої інстанції в межах наявного у позивача з відповідачем спору.
Правова позиція Верховного Суду: треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача у разі, коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї зі сторін. Тобто такі особи не є суб`єктами спірних правовідносин, тому суд не вирішує питання про їх права та обов`язки. Судове рішення лише в майбутньому може вплинути на їх права та обов`язки щодо якоїсь із сторін у спорі, зокрема в разі пред`явлення до них регресного позову.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17 вказала, що підставою для вступу (залучення) в судовий процес такої третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною у зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи.
Враховуючи обсяг процесуальних прав та обов`язків, визначених ст.ст. 4, 43 та 49 ЦПК України, сторонами вважаються особи, які є учасниками спірного матеріального правовідношення. Ознаками сторін, які відрізняють їх від інших осіб, які беруть участь у справі (зокрема третіх осіб), є те, що сторони - це особи, між якими виник спір про право, який є предметом розгляду та вирішення судом, та на сторони поширюються усі наслідки судового рішення.
Згідно з ч. 6 ст. 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права і обов`язки, встановлені ст. 43 цього Кодексу. Таким чином, на них не поширюються права, передбачені ст. 49 ЦПК України.
З огляду на викладене не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, будь-які матеріально-правові обов`язки, а також встановлювати чи захищати їх права, тобто винести рішення або ухвалу суду про права чи обов'язки цих третіх осіб.
На відміну від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, за теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.
Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога позивача ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» до відповідача ОСОБА_1 про встановлення земельного сервітуту, а об'єкт спірних правовідносини (предметом спору) - належна відповідачу на праві власності земельна ділянка, яка, у свою чергу, передана у строкову оренду СТОВ «Нива».
При цьому на підставі угоди позивач вимагав встановити йому сервітут із власником землі у вигляді надання права на розміщення та обслуговування свердловини, у тому числі із правом проходу персоналу, під`їзду транспортних засобів та спеціальної техніки, зняття та перенесення родючого шару ґрунту, формування відвалів, рекультивації земель, влаштування тимчасової під'їзної дороги та майданчика зі збірних залізобетонних плит, розміщення установки для підземного ремонту свердловини, влаштування шахти колонної головки свердловини, спорудження факельного амбару, прокладання викидних ліній, прокладання трубопроводу для підключення свердловини.
Висновки: рішення суду у цій справі може вплинути на права або обов'язки орендаря спірної земельної ділянки щодо однієї зі сторін спору (відповідача, який є власником земельної ділянки та орендодавцем), оскільки така особа не виступає стороною угоди про встановлення земельного сервітуту, а отже, й суб'єктом спірних правовідносин. У цьому випадку питання про права та обов`язки названої юридичної особи безпосередньо не вирішується, тому вона могла вступити у справу як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Ключові слова: склад сторін справи, неналежний відповідач, умови залучення відповідача, безоплатне користування чужою земельною ділянкою, користування нафтогазоносними надрами.
