Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 06 жовтня 2025 року
у справі № 376/2362/24
Цивільна юрисдикція
Щодо недопустимості «обходу» переважного права купівлі речі, яка є предметом найму за допомогою конструкції мирової угоди
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся з позовом ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Ухвалою суду першої інстанції затверджено мирову угоду, між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2.
Постановою апеляційного суду апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі СТОВ «Черепин» задоволено; ухвалу Сквирського суду першої інстанції скасовано; справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
ОЦІНКА СУДУ
Досить часто мирова угода використовується з метою уникнення поширення на правовідносини сторін правил, встановлених частиною другою статті 777 ЦК України, частиною першою статті 9 Закону України «Про оренду землі», тобто з неправомірною метою, не для забезпечення визначеності в приватних відносинах, захисту прав та інтересів. Як наслідок, відчуження речі, яка є предметом найму, відбувається з порушенням переважного права купівлі.
Мирова угода за своєю сутністю є цивільно-правовим правочином, на підставі якого припиняється договірне чи недоговірне зобов`язання. На сутнісну характеристику мирової угоди жодним чином не впливає процес її оформлення. При цьому не виключається характеристика мирової угоди за своїм змістом як договору купівлі-продажу. Однак у цьому разі має місце нетипова купівля-продаж, що проявляється в: початковому отриманні певної грошової суми за іншим цивільним договором (наприклад, позики); невиконанні обов`язку щодо її повернення; в) зверненні до суду про примусове виконання цього обов'язку; тільки наступній домовленості щодо предмета договору.
При затвердженні судом мирової угоди (за умови, що сутнісна складова відносин сторін становитиме купівлю-продаж) потрібно дотримуватися правил про переважне право купівлі. Втім в будь-якому разі має існувати диференційований підхід, оскільки передача за мировою угодою речі, яка є предметом найму, «взамін», наприклад припинення зобов'язання щодо відшкодування шкоди, не дозволить кваліфікувати такі відносини як купівлю-продаж.
Парламентом передбачено на рівні норми закону правила, яким чином має відбуватися сплата ціни земельної ділянки сільськогосподарського призначення за цивільно-правовим договором та те, що виключається набуття за будь-яким відплатним договором земельної ділянки сільськогосподарського призначення при відсутності у набувача права власності документів, які підтверджують джерела походження коштів або інших активів, за рахунок яких набувається таке право. Очевидно, що парламент не мав на увазі підхід, за якого допускається «обхід» імперативних правил за допомогою конструкції мирової угоди в тому разі, коли вона по своїй суті кваліфікується як нетипова купівля-продаж. Тому ці правила мають поширюватися й на ті випадки, коли відбувається затвердження мирової угоди.
ВИСНОВКИ: очевидно, що приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту, передбаченого частиною другою статті 777 ЦК України, частиною першою статті 9 Закону України «Про оренду землі». Якщо учасники цивільного обороту використовують правомірний цивільно-правовий інструментарій (зокрема, конструкцію мирової угоди) для «обходу» переважного права купівлі, передбаченого частиною другою статті 777 ЦК України, частиною першою статті 9 Закону України «Про оренду землі», то в такому разі відбувається використання конструкції мирової угоди не для забезпечення визначеності в приватних відносинах, захисту прав та інтересів, і судове рішення стосується прав та/або інтересів суб`єкта переважного права.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: неприпустимість зловживання правами, зміст мирової угоди, відносини найму
