Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 22 квітня 2024 року
у справі № 511/1915/20[1]
Цивільна юрисдикція
Щодо “персоніфікованості” рішення загальних зборів садівничого товариства
Фабула справи: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до голови правління садівничого товариства «Мрія-3» (далі - СТ «Мрія-3») ОСОБА_3, в якому просила:
- визнати незаконними дії голови СТ «Мрія-3» ОСОБА_3 щодо відключення від електропостачання садового будинку, розташованого на земельній ділянці в СТ «Мрія-3» Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності;
- зобов'язати голову СТ «Мрія-3» ОСОБА_3 поновити подання електроенергії в садовий будинок, розташований на земельній ділянці;
- стягнути з голови правління СТ «Мрія-3» ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.
Рішенням суду першої інстанції в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 стверджує, що судами не надано належної правової оцінки зібраним у справі доказам, зокрема, договору про постачання електричної енергії, а саме, розділу 8 цього договору, який регулює відносини із третьою стороною, об'єктивно присутньою у процесі забезпечення споживача електричною енергією.
Правова позиція Верховного Суду: рішення загальних зборів учасників товариства (акт органу юридичної особи) по своїй суті не є правочином. Як наслідок до конструкції недійсності рішення загальних зборів учасників товариства положення ЦК України та інших законів про правочини, зокрема й норми § 2 «Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону» глави 16 ЦК України, не можуть бути застосовані.
Чинне законодавство, на момент ухвалення рішення загальних зборів садівничого товариства, не передбачало такої правової конструкції як нікчемність рішення загальних зборів садівничого товариства.
За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами (ст. 714 ЦК України).
Тлумачення ст. 714 ЦК України свідчить, що по своїй суті договір, на підставі якого відбувається постачання енергетичних ресурсів (зокрема, електричної енергії) споживачу, є видом договору купівлі-продажу. Електрична енергія по своїй суті є специфічною споживною річчю, визначеною родовими ознаками.
Установлені судами обставини свідчать, що згідно з рішенням загальних зборів членів СТ «Мрія-3» прийнято рішення про відключення від електромережі всіх ділянок, які мають заборгованість за минулі роки за членськими та цільовими внесками, а також, які не сплатили за використану електроенергію протягом 3 місяців. Проте, таке рішення загальних зборів товариства не містить переліку осіб, для яких вирішено припинити електропостачання. Таке рішення не персоніфіковане, а його зміст прямо не вказує на те, що воно стосується безпосередньо ОСОБА_1 як члена садівничого товариства, а тому покликання товариства на це рішення в обґрунтування правомірності вчинення дій щодо відключення від електропостачання садового будинку, належного позивачеві, безпідставне.
Тому Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає, що існують підстави для визнання незаконними дій СТ «Мрія-3» щодо відключення від електропостачання та зобов`язання СТ «Мрія-3» поновити подання електроенергії.
Висновки: рішення загальних зборів садівничого товариства може бути регулятором цивільних відносин пов`язаних, зокрема, зі сплатою членських внесків та визначення правових наслідків несплати таких внесків. В рішенні загальних зборів садівничого товариства має бути вказано якого саме члена або членів садівничого товариства воно стосується. Тобто, рішення загальних зборів садівничого товариства має бути, зокрема, «персоніфікованим».
Ключові слова: оскарження рішень юридичної особи, захист прав члена садівничого товариства, підстави припинення електропостачання
