Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 25 вересня 2019 року
у справі № 551/118//17
Цивільна юрисдикція
Щодо застосування позовної давності до позову про визнання права на земельну частку (пай) колективного сільськогосподарського підприємства
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», селищної ради, треті особи: районна державна адміністрація, Відділ Держгеокадастру у районі області, про встановлення членства в колгоспі, визнання права власності на земельну частку (пай).
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до статей 22, 23 Земельного кодексу УРСР особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.
Згідно з пунктами 4, 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у редакції від 16 січня 2003 року ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред`явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Правовідносини, що є предметом розгляду у цій справі, виникли до набрання чинності ЦК України, отже для вирішення даної справи підлягають застосуванню норми ЦК УРСР.
Згідно зі статтею 71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Відповідно до статті 75 ЦК УРСР позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін.
Статтею 76 ЦК УРСР визначено, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.
ВИСНОВКИ: судами зазначено, що в ході розгляду справи представник позивача повідомила, що її довіритель ще наприкінці 90 років минулого століття підходив до керівництва господарства з питання відмови у видачі йому сертифікату наземельну частку (пай), яке мотивувало відмову у видачі сертифікату не виконанням ним мінімуму трудової участі.
Також судами встановлено, що позивач із свого постійного місця проживання нікуди не виїжджав, постійно підробляв на підприємстві без прийняття його в члени сільськогосподарського підприємства, тому достовірно знав про хід розпаювання земель у відповідача. Між тим, впродовж 20 років не використав своє право на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів, не оскаржував рішення комісії з розпаювання в частині не внесення його до списку (уточнених списків) осіб, які мають право на отримання земельної частки (паю).
За встановлених обставин суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав пропуску строку позовної давності.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: захист земельних прав, правила позовної давності, права членів КСП, визнання земельних прав
