Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 31 жовтня 2024 року
у справі № 190/1900/23
Цивільна юрисдикція
Щодо застосування позовної давності до позову про визнання права на земельну частку (пай) особи, яка включена до списку колективного сільськогосподарського підприємства
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до селищної ради про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, мотивуючи його тим, що помер її син ОСОБА_2, який за життя працював у КСП «Лозуватка».
Рішенням суду першої інстанції в задоволенні позову відмовлено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено.
ОЦІНКА СУДУ
Особа набуває право на земельний пай за наявності зокрема таких умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.
Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.
Статтями 71, 75 ЦК УРСР передбачено, що загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлюється в три роки і позовна давність застосовується судами незалежно від заяви сторін.
Статтею 80 ЦК УРСР встановлено, що закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.
ВИСНОВКИ: Судами попередніх інстанцій установлено, що на момент отримання 18 травня 1995 року КСП Державного акта на право колективної власності на землю, ОСОБА_2 був членом цього КСП, був включений до списку осіб, які мають право на одержання земельної частки (паю) і мав правові підстави для отримання відповідного сертифікату.
Водночас, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що ОСОБА_2 (який на даний час є померлим) за життя не скористався своїм правом на отримання сертифікату та виділення в натурі земельної частки (паю), яке виникло у нього ще у 1995 році (коли почалося розпаювання земель колишніх колгоспників), що є загальновідомим фактом, і за свого життя пропустив встановлений законодавством строк звернення до суду з позовом про відновлення свого права, оскільки про порушення своїх прав дізнався, або повинен був дізнатися, коли почалося розпаювання земель колишніх колгоспників.
При цьому позовна давність сплинула до набрання чинності ЦК України, тому згідно зі статтею 75 ЦК УРСР суд зобов`язаний самостійно застосувати наслідки її спливу незалежно від подання відповідної заяви сторонами спору.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: захист земельних прав, правила позовної давності, права членів КСП, визнання земельних прав
