Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 09 вересня 2024 року
у справі № 688/2840/22
Цивільна юрисдикція
Щодо відсутності необхідності ухвалення окремого судового рішення про усунення від спадкування відносно особи, яка померла на момент розгляду справи
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державний нотаріус міської державної нотаріальної контори, про усунення від права на спадщину, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування рішення державного реєстратора.
Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції в частині відмови у визнанні недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане на ім'я ОСОБА_5. У решті рішення залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Питання щодо усунення від права на спадкування врегульоване статтею 1224 ЦК України.
Частиною першою статті 1224 ЦК України встановлено, що не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя. Положення абзацу першого цієї частини не застосовується до особи, яка вчинила такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж призначив її своїм спадкоємцем за заповітом.
До особи, яка вчинила такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж призначив її своїм спадкоємцем за заповітом, приписи абзацу першого цієї частини не застосовується.
Один із спадкоємців за заповітом може виявитися негідним і бути усунутий від спадщини, зокрема, через вчинення відносно спадкодавця злочину, передбаченого частиною другою статті 121 КК України, який характеризується прямим умислом щодо завдання тяжких тілесних ушкоджень та необережністю щодо наслідку - смерті потерпілого.
Оскільки частина перша статті 1224 ЦК України не встановлює вичерпного переліку документів, на підставі яких встановлюється факт умисного позбавлення життя спадкодавця чи будь-якого з можливих спадкоємців або вчинення замаху на їхнє життя, слід дійти висновку, що такими документами можуть бути вирок суду в кримінальному провадженні та ухвала про закриття кримінального провадження.
Внаслідок смерті цивільна правоздатність ОСОБА_6 припинилася, що передбачено частиною четвертою статті 25 ЦК України, тому відповідачем у спорі про усунення його від права на спадкування він не міг виступати. Однак належне йому право на спадкування після смерті батька в силу статті 1216 ЦК України могло перейти до його спадкоємців, а саме до матері. Разом з тим, враховуючи приписи частини першої статті 1224 ЦК України, ОСОБА_6 не мав права на спадкування після смерті батька.
Оскільки ОСОБА_6 право на спадщину після смерті батька не мав, відповідно його мати - ОСОБА_5 не мала права на спадкування будинку у порядку спадкової трансмісії, оскільки право на цю спадщину після смерті батька не має її син - спадкодавець ОСОБА_6.
Водночас, смерть ОСОБА_6 не впливає на можливість вирішення у судовому порядку питання про відсутність у нього на момент смерті права на спадкування, оскільки це право могло перейти до його матері ОСОБА_5.
При вирішенні спору між спадкоємцями щодо права на спадкування суд у межах заявлених позовних вимог може встановити у мотивувальній частині судового рішення факт відсутності права на спадкування на підставі частини першої статті 1224 ЦК України, зокрема у випадку, коли особа, яка умисно позбавила життя спадкодавця, померла, оскільки така особа не має права на спадкування в силу закону.
ВИСНОВКИ: при вирішення спору між спадкоємцями ухвалення окремого судового рішення про усунення від спадкування не вимагається відносно особи, яка померла на момент розгляду справи, враховуючи, зокрема, те, що особа, яка умисно позбавила життя спадкодавця, у разі доведення такого факту, не має права на спадкування в силу закону.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: порядок спадкування, підстави усунення від права на спадкування, право на спадщину
