Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 23 жовтня 2024 року
у справі № 925/555/21
Господарська юрисдикція
Щодо повноваження державного виконавця на встановлення порушення умов мирової угоди при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження
Фабула справи: ТОВ "Уманьгаз Збут" звернулося із скаргою на дії приватного виконавця, в якій просило:
- визнати неправомірними дії приватного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання ухвали апеляційного господарського суду;
- визнати недійсною та скасувати постанову приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження;
- визнати неправомірними дії приватного виконавця щодо винесення постанови про арешт майна боржника в межах виконавчого провадження.
ТОВ "Уманьгаз Збут" зазначило про безпідставність пред'явлення стягувачем до виконання ухвали апеляційного господарського суду про затвердження мирової угоди та, відповідно, відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження на підставі цієї ухвали, оскільки затверджена судом мирова угода виконувалася боржником належним чином. Заява стягувача про початок примусового виконання ухвали містить недостовірні відомості про залишок непогашених боржником сум, включених до мирової угоди.
Справа розглядалася судами неодноразово.
За результатами нового розгляду апеляційний господарський суд залишив без змін ухвалу господарського суду про відмову у задоволенні скарги на дії приватного виконавця.
Мотивація касаційної скарги: ТОВ "Уманьгаз Збут" вказує, що апеляційний суд не погодився з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 12.10.2023 у цій справі №925/555/21, щодо необхідності врахування при вирішенні даної справи висновку Верховного Суду, наведеного в постанові від 14.08.2018 у справі №914/2699/15 (щодо відсутності у державного/приватного виконавця повноважень при відкритті виконавчого провадження встановлювати факт порушення строків виконання зобов'язання за мировою угодою та стягувати штраф за її невиконання), та визнав неприйнятним посилання скаржника на цей висновок.
Правова позиція Верховного Суду: в межах наданих Законом України "Про виконавче провадження" повноважень щодо примусового виконання судових рішень, в тому числі ухвали про затвердження мирової угоди, державний/приватний виконавець встановлює чи мало місце повне або часткове невиконання ухвали про затвердження мирової угоди як виконавчого документа, тобто наявність підстав для пред'явлення такого виконавчого документа до примусового виконання, що має наслідком відкриття виконавчого провадження, а також ступінь виконання боржником ухвали про затвердження мирової угоди як виконавчого документа, зокрема на підставі наданих як стягувачем, так і боржником документів, що кореспондує обов'язку стягувача, визначеному ч. 3 ст. 26 вказаного Закону, зазначити у заяві про примусове виконання рішення суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати, а також обов`язку сторін, визначеному ч. 3 ст. 19 цього Закону, невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником.
Уклавши мирову угоду та подавши її на затвердження суду, сторони погодили, що відповідна мирова угода після її затвердження судом (постановлення ухвали про затвердження цієї мирової угоди), якщо вона відповідає вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження", є виконавчим документом, повне або часткове невиконання якого має наслідком пред'явлення його стягувачем для дострокового примусового виконання та сплату боржником сум стягнення за виконавчим документом.
Штраф у цьому випадку входить до суми стягнення за відповідним виконавчим документом - ухвалою про затвердження мирової угоди та підлягає примусовому стягненню у випадку повного або часткового невиконання ухвали про затвердження мирової угоди як виконавчого документа.
Пред`явлення виконавчого документа до виконання саме і вимагає від державного/приватного виконавця перевірити ступінь виконання зобов`язання за мировою угодою як виконавчим документом, оскільки вимагають від нього в межах наданих йому повноважень перевірити наявність підстав для пред'явлення такого виконавчого документа до примусового виконання.
Перевіряючи такі підстави, виконавець встановлює як суму коштів, сплачених боржником, так і залишок несплаченої суми за виконавчим документом, що не свідчить про вихід його за межі наданих повноважень, оскільки перевірка настання строку для примусового виконання за виконавчим документом прямо вимагає від виконавця встановити дотримання боржником як строку виконання сплати суми боргу за виконавчим документом так і розмір боргу, який включає в себе штраф.
За таких обставин коли імператив сплати штрафу відповідно до умов затвердженої мирової угоди залежить від обставини наявності невиконання виконавчого документа на певну суму (а як зазначено, виконавець перевіряє яку суму коштів не сплачено за виконавчим документом) такий штраф становить суму стягнення за виконавчим документом, а звернення до суду з позовом про стягнення штрафу не вимагається.
Висновки: відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на кошти та майно боржника за виконавчим документом - ухвалою про затвердження судом мирової угоди в частині, зокрема, стягнення штрафу, який за умовами затвердженої судом мирової угоди підлягає сплаті боржником у випадку невиконання мирової угоди (повного або часткового), не можна розцінювати як вихід за межі повноважень.
Ключові слова: виконання судових рішень, вихід за межі повноважень, правова природа мирової угоди
