Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 15 червня 2021 року
у справі № 909/1056/15
Господарська юрисдикція
Щодо можливості укладення мирової угоди між боржником та окремим кредитором на етапі санації
Аналогічна правова позиція висловлена
Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постанові
від 09.07.2020 у справі № 910/26972/14
Фабула справи: господарський суд ухвалою, залишеною без змін постановою апеляційного господарського суду, затвердив план санації ВАТ "Пресмаш", схвалений комітетом кредиторів; задовольнив клопотання керуючого санацією ВАТ "Пресмаш", строк процедури санації ВАТ "Пресмаш" та повноваження арбітражного керуючого продовжив на 12 місяців; зобов'язав керуючого санацією щоквартально подавати до суду відомості про стан виконання плану санації; зобов`язав керуючого санацією ВАТ "Пресмаш" надати суду звіт керуючого санацією за наслідками процедури санації ВАТ "Пресмаш" відповідно до вимог ст. 36 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Мотивація касаційної скарги: Головне управління ДПС зазначило про помилковість твердження суду апеляційної інстанції щодо застосування в цьому випадку положень Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки мирова угода є окремою судовою процедурою, яка застосовується до боржника, а перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до Кодексу, яким укладення мирової угоди між боржником і кредиторами, в частині відстрочки або розстрочки платежів чи списання боргів - не передбачено.
Правова позиція Верховного Суду: мирова угода, яка укладається у справах позовного провадження, є інструментом урегулювання спору на підставі взаємних поступок сторін та має стосуватися прав та обов'язків сторін спору. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 193 ГПК України, ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження", ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому для виконання судових рішень. Ухвала суду про закриття провадження у справі за наслідком укладення мирової угоди є підставою відмови в майбутньому у відкритті провадження у справі (п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України).
Відносинам неплатоспроможності характерно те, що вони не є інструментом вирішення окремого спору між боржником та його кредитором, а повинні забезпечити колективний механізм захисту інтересів різних кредиторів (конкурсних, заставних, поточних), інших учасників провадження у справі про банкрутство та справедливий розподіл активів боржника поміж цими кредиторами, справедливі умови реалізації майна боржника з метою пропорційного захисту майнових інтересів боржника та кредиторів.
Відповідно до ст. 6 КУзПБ щодо боржника застосовуються такі судові процедури: розпорядження майном боржника, санація боржника, ліквідація банкрута.
Отже, можливості застосування механізмів урегулювання спору, характерних для позовного провадження, яким вирішується спір між позивачем та відповідачем, зокрема, можливості укладення в межах однієї з процедур банкрутства мирової угоди за нормами ГПК України, повинні визначатися судами, виходячи з особливостей провадження у справі про банкрутство та відповідної судової процедури, яка застосовується до боржника. Також судам належить врахувати, що мирова угода в позовному провадженні є способом урегулювання спору між двома сторонами спору, у той час як у справах про банкрутство правовідносини сторін характеризуються множинністю інтересів різних учасників справи і саме тому законодавцем передбачено особливі механізми врегулювання таких правовідносин у різних процедурах банкрутства, а в окремих випадках заборонено застосування певних механізмів позовного провадження щодо окремих процедур банкрутства.
Верховний Суд вважає правильними доводи скаржника про те, що на відміну від Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який передбачав можливість укладення мирової угоди у справі про банкрутство з наслідками прощення (списання) заборгованості кредиторів, які не давали згоди на таке прощення (списання) своїх боргів, та відповідну процедуру укладення такої угоди від імені кредиторів комітетом кредиторів боржника (статті 77-82 цього Закону в останній редакції до моменту втрати ним чинності 20.10.2019), чинним на момент розгляду 02.12.2019 спору про затвердження мирової угоди Кодексом України з процедур банкрутства такої судової процедури банкрутства, як мирова угода та процедури її укладення, не передбачено.
Разом з тим, Розділом ІІІ "Санація боржника" КУзПБ передбачено реабілітаційну процедуру щодо боржника із затвердженням плану санації, виконання якої може дозволити боржнику відновити свою платоспроможність.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 51 КУзПБ передбачено ряд заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, перелік яких не є обмеженим.
Висновки: укладення мирової угоди між боржником та окремим кредитором на етапі санації є можливим.
Ключові слова: способи мирного врегулювання спору, специфіка справ про банкрутство, баланс забезпечення прав усіх кредиторів
