Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 16 травня 2023 року
у справі № 909/1128/20
Господарська юрисдикція
Щодо необхідності дослідження умов мирової угоди на предмет того чи не є вони невиконуваними
Фабула справи: ПП "Прикарпаття і К" звернулося до господарського суду з позовом до Громадської організації, третя особа - ТОВ "Інвестайм" про:
- визнання відсутнім права на звернення до управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету міської ради з вимогою про анулювання дозволу щодо виконання будівельних робіт;
- зобов'язання виконати умови договору про участь у будівництві шляхом надання позивачу дозволу на виконання будівельних робіт.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Позивач та відповідач подали спільну заяву, в якій просять затвердити мирову угоду.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність затвердження поданої сторонами мирової угоди. За таких обставин провадження у справі закрито, а рішення господарського суду визнанню нечинним.
Мотивація касаційної скарги: ТОВ "Інвестайм" зазначає що затверджена судом мирова угода сторін не відповідає вимогам ст. 192 ГПК України, оскільки вона порушує права Товариства, які виникли на підставі договору як орендатора земельної ділянки на якій планується проводити будівництво, а також є невиконуваною.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Закриття провадження у справі у даному випадку є наслідком затвердження судом мирової угоди, процесуальні дії щодо затвердження судом мирової угоди та закриття у зв`язку з цим провадження у справі перебувають у нерозривному зв`язку і не можуть розглядатися окремо одна від одної. Для встановлення обставин щодо правомірності закриття провадження у справі у зв`язку із затвердженням мирової угоди сторін необхідно перевірити дотримання судом при затвердженні мирової угоди вимог ст. 192 ГПК України, зокрема дослідити умови мирової угоди на предмет того, чи відповідають ці умови закону, чи не порушують права або охоронювані законом інтереси інших осіб, чи не є вони невиконуваними, а також чи відповідають дії представників сторін мирової угоди інтересам осіб, яких вони представляють, оскільки порушення будь-якої з наведених вимог є безумовною підставою для відмови у затвердженні мирової угоди і, як наслідок, відсутністю передумов для закриття провадження у справі з цих підстав.
Мирова угода є правочином, з якого виникають або змінюються зобов`язання.
У розумінні норм матеріального та процесуального законодавства оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, але на час розгляду справи судом має право власності чи інше речове право на предмет правочину та/або претендує на нього. Власний інтерес заінтересованої особи також може полягати в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала (перебували) у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Водночас суд апеляційної інстанції декларативно зазначаючи про те, що мирова угода укладена в інтересах сторін, не зачіпає інтересів третіх осіб, не суперечить вимогам чинного законодавства та підписана уповноваженими особами, у судовому рішенні не дослідив чи впливають умови мирової угоди на права та інтереси третіх осіб у справі.
Висновки: дослідження умов мирової угоди на предмет того чи не є вони невиконуваними є обов'язковим та встановлення таких обставин є підставою для відмови у затвердженні мирової угоди і, як наслідок, відсутністю передумов для закриття провадження у справі з цих підстав.
Ключові слова: підстави закриття провадження, межі судових повноважень, правомірність здійснення забудови
