Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 05 березня 2026 року
у справі № 873/116/25 (873/122/25)
Господарська юрисдикція
Щодо суду, який має вирішувати питання про відстрочення виконання рішення третейського суду, стосовно якого видано наказ на примусове виконання
ФАБУЛА СПРАВИ
У справі № 873/116/25 (873/122/25) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинівське" про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків та заявою Приватного підприємства "Адлєр" про видачу виконавчого документа про примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у третейській справі за позовом Приватного підприємства "Адлєр" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинівське" про стягнення заборгованості, Товариство з обмеженою відповідальністю "Долинівське" подало до апеляційного господарського суду заяву про відстрочення виконання Рішення на 1 рік (далі - Заява).
Ухвалою апеляційного господарського суду, постановленою як господарським судом першої інстанції у цьому провадженні, Заяву задоволено, відстрочено виконання рішення.
ОЦІНКА СУДУ
Питання відстрочення (розстрочення) виконання рішення після видачі наказу на примусове виконання вирішується у межах правового режиму примусового виконання, встановленого Законом України "Про виконавче провадження", а відповідні процесуальні повноваження реалізуються господарським судом, який розглядав відповідне провадження як суд першої інстанції та видав виконавчий документ.
Відповідно до статті 55 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду виконуються зобов`язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні. Якщо в рішенні строк його виконання не встановлений, рішення підлягає негайному виконанню.
У силу статті 57 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду, яке не виконано добровільно, підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Виконавчий документ, виданий на підставі рішення третейського суду, може бути пред`явлений до примусового виконання в строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження".
Частиною 1 статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.
Положення наведеної норми кореспондуються з приписами частини 1 статті 331 ГПК України, згідно з якою за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може, зокрема, відстрочити або розстрочити виконання рішення.
За змістом наведених норм повноваження щодо відстрочення виконання рішення, яке виконується у примусовому порядку, покладено на суд, який розглядав відповідну справу як суд першої інстанції.
Відповідно до частини 2 статті 24 ГПК України справи, зокрема, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними господарськими судами як господарськими судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом.
Водночас у силу частини 2 статті 21 Закону України "Про третейські суди" повноваження складу третейського суду, яким вирішувався спір, припиняються після прийняття ним рішення по конкретній справі. Поновлення повноважень складу третейського суду передбачено частиною 3 цієї статті лише у випадках, визначених статтями 47- 49 цього Закону.
ВИСНОВКИ: питання щодо відстрочення виконання рішення третейського суду, щодо якого видано наказ на примусове виконання, має вирішувати апеляційний господарський суд, який вирішив питання щодо видання такого наказу як суд першої інстанції.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: повноваження господарського суду, третейське судочинство, порядок виконання судових рішень
