Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 05 лютого 2025 року
у справі № 917/1291/23
Господарська юрисдикція
Щодо можливості укладення мирової угоди, яка передбачає умови стосовно поетапного погашення заборгованості
ФАБУЛА СПРАВИ
Прокурор, який діє в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції Виконавчого комітету сільської ради, звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комбінат виробничих підприємств" про стягнення 3% річних у сумі 285 970,45 грн та 1 723 162,78 грн інфляційних нарахувань за договором про пайову участь (внесок).
Господарський суд рішенням позовні вимоги задовольнив повністю.
Апеляційний господарський суд ухвалою клопотання позивача та відповідача про затвердження мирової угоди у справі №917/1291/23 задовольнив та затвердив мирову угоду у справі №917/1291/23, укладену між Виконавчим комітетом сільської радита ТОВ "БК "Комбінат виробничих підприємств". Рішення Господарського суду визнав нечинним. Провадження у справі №917/1291/23 закрив.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 192 ГПК мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін.
Апеляційний суд залишив поза увагою, що фактично суть цієї мирової угоди зводиться до розстрочення сплати відповідачем стягнутих за рішенням суду в цій справі сум інфляційних втрат та 3% річних з встановленням графіку платежів строком майже на 3 роки
В той час як питання розстрочення виконання рішення суду врегульовано статтею 331 ГПК, яка визначає, що розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (частина п`ята), а також передбачає, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (частина четверта).
Зазначаючи про те, закон допускає погодження графіка виконання зобов'язань у вигляді мирової угоди, яка після затвердження судом набуває обов'язкової сили для виконання, з попереднім зазначенням про те, що згідно зі статтею 192 ГПК сторони можуть врегулювати будь-які питання, що не суперечать законодавству, у тому числі порядок сплати заборгованості, апеляційний суд не конкретизував, який саме закон (норма) допускає зазначене, адже вказана норма взагалі не містить положень щодо врегулювання в мировій угоді порядку сплати заборгованості.
ВИСНОВКИ: мирова угода, яка передбачає умови щодо поетапного погашення заборгованості, не може підміняти собою судове рішення (ухвалу) про розстрочення виконання рішення суду.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: зміст мирової угоди, порядок виконання судових рішень, стягнення боргу
