Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 08 квітня 2020 року
у справі № 130/2319/17
Цивільна юрисдикція
Щодо відмови від видачі свідоцтва про право власності на частку в спільній сумісній власності подружжя
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_3, правонаступниками якої є: ОСОБА_1, ОСОБА_2, звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4, третя особа - державний нотаріус районної нотаріальної контори, про визнання недійсною заяви про відмову від прийняття спадщини, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом та їх скасування.
Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову ОСОБА_3, правонаступниками якої є: ОСОБА_1, ОСОБА_2, відмовлено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до змісту статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За змістом статті 347 ЦК України, особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності. У разі відмови від права власності на майно, права на яке не підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту вчинення дії, яка свідчить про таку відмову. У разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру.
ВИСНОВКИ: враховуючи наведені положення закону, а також зміст заяви ОСОБА_1, а саме: «від видачі свідоцтва про право власності на частку в спільній сумісній власності подружжя я відмовляюсь», суди безпідставно не врахували, що ОСОБА_1 не вчинила дій з відмови від своєї власності, яка складалась із Ѕ частини спільного сумісного майна. Таким чином, подана нею заява не змінює правового статусу спірного майна як сумісного майна подружжя, та не має наслідком входження належної їй Ѕ частини земельної ділянки та житлового будинку до складу спадщини ОСОБА_1. З огляду на викладене, оскільки право власності ОСОБА_1 на належну їй частину у спільному майні не припинилось, тому нотаріусом безпідставно видано свідоцтво про право на спадщину на все майно, яке зареєстровано на праві власності за спадкодавцем, відповідно таке свідоцтво підлягає визнанню недійсним у Ѕ частині.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: добросовісність поведінки, право на спадкування, наслідки відмови від права власності, правовий статус майна подружжя, заборона суперечливої поведінки, підстави припинення права власності
