Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 09 жовтня 2024 року
у справі № 201/9336/22
Цивільна юрисдикція
Щодо позбавлення добросовісного набувача права власності на земельну ділянку без надання в будь-якій формі компенсації чи відшкодування
ФАБУЛА СПРАВИ
Міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур міської ради, про витребування земельної ділянки.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, позов міської ради задоволено.
ОЦІНКА СУДУ
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу, не перевірив, чи переслідує легітимну мету усунення перешкод державі у здійсненні нею права користування та розпоряджання спірним нерухомим майном, оскільки ОСОБА_1 вказував про те, що він є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна, а позбавлення його права власності на таке майно буде свідчити про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки на нього буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
Крім того, апеляційному суду при новому розгляді справи слід врахувати практику Європейського суду з прав людини, у тому числі пункти 15, 16, 17, 21 рішення від 11 січня 2024 року у справі «Шмакова проти України», заява № 70445/13, відповідно до яких у цій справі згідно з документами та інформацією, наданою заявницею, яку Уряд не оскаржував, завод не працював протягом багатьох років. Крім того, Суд зазначає, що під час першого розгляду позову прокурора національні суди наголосили, що відповідна земельна ділянка ніколи не використовувалася заводом і на ній не було споруд, які належали б заводу. Суд також зазначає, що Уряд не пояснив, чому, якщо існувала нагальна суспільна потреба у виділенні цієї землі для будівництва школи та дитячого садка, ця земельна ділянка стільки років не використовувалася, і чи така потреба усе ще існувала.
Така ситуація порушує питання за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції у зв`язку з вимогою дотримання суспільних інтересів (див. рішення ЄСПЛ від 11 жовтня 2011 року у справі «Вассалло проти Мальти» («Vassallo v. Malta»), заява № 57862/09, пункт 43,). При цьому Суд також розглядатиме пропорційність заходу.
Суд повторює, що позбавлення власності без виплати суми, обґрунтовано пов`язаної з її вартістю, зазвичай призводить до недотримання необхідного справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи і становить непропорційний тягар для заявника. У контексті скасування помилково наданих майнових прав принцип «належного урядування» може покладати на органи державної влади обов`язок діяти оперативно у виправленні їхньої помилки, а також потребувати виплати адекватної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишнім добросовісним власникам (див., наприклад, згадане рішення у справі «Кривенький проти України» («Kryvenkyy v. Ukraine»), пункт 45 з подальшими посиланнями).
Таким чином, апеляційному суду необхідно встановити добросовісність дій ОСОБА_1 та перевірити, чи міг останній, набуваючи у володіння спірне нерухоме майно, знати про те, що це майно вибуло з власності Дніпровської міської ради поза її волею і щодо такого майна існує спір. ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву, додаткових пояснення на позовну заяву та в апеляційній скарзі посилався на те, що він є добросовісним набувачем спірного майна, а позбавлення його права власності на таке майно буде свідчити про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, проте апеляційним судом вказані доводи відповідача взагалі не досліджено та не надано їм належної правової оцінки.
ВИСНОВКИ: позбавлення заявника права власності на її земельну ділянку без надання будь-якої форми компенсації чи відшкодування не забезпечило справедливий баланс між вимогами суспільного інтересу, якщо такі були, з одного боку, і правом заявника на мирне володіння своїм майном, з іншого.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: захист права власності, припинення земельних прав, підстави витребування земельної ділянки
