Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Ухвалою
від 10 грудня 2024 року
у справі № 552/4770/19
Кримінальна юрисдикція
Щодо правомірності сприйняття змін до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, як змін до КК України
Фабула справи: вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 засуджено: за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ч. 1 ст. 310 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду у частині засудження ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 310 КК України скасовано та звільнено від кримінальної відповідальності за вказаною статтею КК України на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження у цій частині закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Також цей вирок щодо ОСОБА_6 змінено.
Мотивація касаційної скарги: прокурор просить змінити вказані судові рішення, а саме виключити кваліфікуючу ознаку, що предметом таких дій були особливо небезпечні наркотичні засоби. При цьому вказує, що постановою Кабінету Міністрів України № 653 від 24 травня 2024 року «Про внесення змін до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», яка набрала чинності 16 серпня 2024 року, до вказаного Переліку внесено зміни та канабіс виключений із таблиці І, списку № 1 «Особливо небезпечні наркотичні засоби, обіг яких заборонено» та включений до таблиці ІІ, списку № 2 «Наркотичні засоби та рослини, обіг яких обмежено».
Правова позиція Верховного Суду: кримінальний закон, як зазначив КСУ, який визначає діяння як злочин, може містити посилання на положення інших нормативно - правових актів. Якщо ці положення в наступному змінюються, загальний зміст кримінального закону, в даному випадку - диспозиція його норм, змін не зазнає. Протилежне означало б можливість зміни кримінального закону підзаконними актами, зокрема постановами Верховної Ради України, указами Президента України та актами Кабінету Міністрів України, що суперечило б вимогам п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України.
Конституційний Суд означив, що бланкетна диспозиція кримінально-правової норми (як одна з видів диспозицій) називає або описує кримінальне правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших галузей права. Основна особливість такої диспозиції полягає у тому, що визначена у ній норма має загальний і конкретизований зміст.
Загальний зміст бланкетної диспозиції передається словесно-документною формою відповідної статті Особливої частини Кримінального кодексу України і включає положення інших нормативно-правових актів у тому вигляді, в якому вони сформульовані безпосередньо в тексті статті. Саме із загальним змістом бланкетної диспозиції пов`язане визначення кримінальним законом діяння як правопорушення та встановлення за нього кримінальної відповідальності.
Натомість конкретизований зміст бланкетної диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює кримінально-правову норму більш конкретним змістом. Зміни, що вносяться до нормативно-правових актів, посилання на які містить бланкетна диспозиція, не змінюють словесно-документну форму кримінального закону. Кримінально-правова норма залишається незмінною. Отже, кримінальний закон у такому разі не можна вважати новим - зміненим законом - і застосовувати до нього положення ч. 1 ст. 58 Конституції України та КК України, які визначають зворотну дію закону в часі.
Таким чином, висновки Конституційного Суду України не надають жодних підстав сприймати постанову Кабінету Міністрів України про внесення змін до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів змінами закону про кримінальну відповідальність - новим законом України про кримінальну відповідальність, відповідно, до нього не застосовуються ч. 1 ст. 58 Конституції України та ч. 1 ст. 5 КК України, які визначають зворотну дію закону в часі.
Поняття «закон України про кримінальну відповідальність» визначається виключно приписами КК України, який задля виконання завдання, визначеного в ч. 1 ст. 1 цього Кодексу визначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовуються до осіб, які їх вчинили.
У ч. 1 ст. З КК України визначено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права, а у ч. 3 цієї статті, що кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом.
За приписами ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Відповідно до ч. 6 ст. 3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу, та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
З урахуванням наведеного, ККС ВС доходить переконання, що правозастосовна позиція, за якою положення ст. 58 Конституції України, ст. 5 КК України застосовуються до Постанови Кабінету Міністрів України № 653, є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та суперечить відповідним положенням ст. 58 Конституції України, офіційне і обов`язкове до застосування тлумачення яких здійснив Конституційний Суд України у Рішенні від 19 квітня 2000 року № 6-рп/2000.
Висновки: сприйняття змін до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, як змін до КК України є прямим запереченням правових позицій Конституційного Суду України, за якими подібні зміни не створюють підґрунтя до застосування ст. 5 КК України та ст. 58 Конституції України.
Ключові слова: дія законодавства у часі, наслідки зміни законодавства, караність діяння
