Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 28 лютого 2023 року
у справі № 496/4142/14-к
Кримінальна юрисдикція
Щодо темпоральної дії Закону України № 2227-VIII від 06 грудня 2017 року
ФАБУЛА СПРАВИ
Органами досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у спричиненні 19 липня 2013 року умисного легкого тілесного ушкодження ОСОБА_7.
Суд першої інстанції закрив кримінальне провадження у зв'язку з відмовою потерпілої від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Апеляційний суд, після розгляду скарги апелянта, ухвалу районного суду залишив без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до ч. 4 ст. 26 КПК України кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого. Відмова потерпілого, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.
Законом України № 2227-VIII від 06 грудня 2017 року «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» (далі - Закон № 2227-VIII), який набрав чинності 11 січня 2019 року, зокрема внесено зміни доп. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України, яким передбачено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, було доповнено словами: «крім кримінального провадження щодо злочину, пов'язаного з домашнім насильством».
Також Кримінальний кодекс України було доповнено ст. 126-1, якою передбачено кримінальну відповідальність за домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров'я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.
Крім того, було внесено зміни й до ч. 1 ст. 67 КК України, яку доповнено п. 61 і визначено, що при призначенні покарання обставинами, які його обтяжують, визнаються, зокрема, вчинення злочину щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, а в деяких складах злочинів таку обставину передбачено як кваліфікуючу ознаку.
Обов'язковою умовою визнання судом злочину - незалежно від його родового чи безпосереднього об`єкта - пов`язаним із домашнім насильством, є відображення зазначеного у формулюванні обвинувачення (у повідомленні про підозру, в обвинувальному акті) із встановленням органами досудового розслідування відповідних фактичних обставин (ступінь родинних відносин або спорідненості між потерпілим та винуватцем, характер насильства тощо).
У разі того, якщо суспільно небезпечне діяння пов`язане саме з домашнім насильством, то сторона обвинувачення має про це обов'язково зазначити у повідомленні про підозру, в обвинувальному акті, а на обґрунтування своєї позиції надати відповідні докази.
Під час перевірки матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_6 колегією суддів встановлено те, що в обвинувальному акті не міститься жодних посилань на вчинення зазначеною особою кримінального правопорушення, пов'язаного з домашнім насильством. При цьому в обвинувальному акті відсутні будь-які обтяжуючі обставини.
Отже, органами досудового розслідування ОСОБА_6 не інкримінувалося вчинення кримінального правопорушення пов`язаного з домашнім насильством, а тому його дії не охоплюються статтею 126-1 КК України та не могли бути кваліфіковані за вказаною нормою, а відтак органами досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України як умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження.
Твердження ОСОБА_6 про нанесення ним своїй дружині відповідних тілесних ушкоджень, як про це зазначено в обвинувальному акті, не доводить факт вчинення ним кримінального правопорушення, пов'язаного саме з домашнім насильством, оскільки, крім іншого, у його діях відсутня така кваліфікуюча ознака кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України як «систематичність вчинення фізичного насильства».
ВИСНОВКИ: кримінальне правопорушення обвинувачений вчинив 2013 року, при цьому Закон України № 2227- VIII від 06 грудня 2017 року «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами», яким було доповнено КК України ст. 126-1, набрав законної сили 11 січня 2019 року. Таким чином, у розумінні ст. 5 КК України цей Закон посилює кримінальну відповідальність, а отже, не має зворотної дії у часі.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: правила призначення покарання, злочини проти життя, злочини проти здоров'я, насильницькі злочини, підстави закриття кримінального провадження, кваліфікація домашнього насильства, дія кримінального закону в часі
