Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 27 квітня 2026 року
у справі № 715/595/23[3]
Кримінальна юрисдикція
Щодо значення для кваліфікації умисного вбивства обізнаності співучасника в з обставинами, що стали підставою для організації злочину іншим учасником
ФАБУЛА СПРАВИ
Суд першої інстанції визнав винуватим та засудив:
- ОСОБА_7 до покарання у виді позбавлення волі: за частинами 2, 3 ст. 27 пунктами 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК - на строк 15 років з конфіскацією майна, крім житла; ч. 4 ст. 185 цього Кодексу - на строк 7 років; ч. 1 ст. 263 КК - на строк 4 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 цього Кодексу за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 призначив остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна, крім житла;
- ОСОБА_8 до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 3 ст. 27 пунктами 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК - на строк 15 років із конфіскацією майна, крім житла; ч. 4 ст. 185 цього Кодексу - на строк 7 років; ч. 2 ст. 289 КК - на строк 7 років з конфіскацією майна, крім житла; у виді обмеження волі за ч. 3 ст. 357 цього Кодексу - на строк 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 цього Кодексу за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_8 призначив остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна, крім житла;
- ОСОБА_6 до покарання у виді позбавлення волі за ч. 5 ст. 27 пунктами 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК на строк 14 років з конфіскацією майна, крім житла.
Суд частково задовольнив цивільний позов ОСОБА_13 та ОСОБА_14, стягнув: із ОСОБА_7 і ОСОБА_8 на користь ОСОБА_14 з кожного по 5600 грн на відшкодування вартості викраденого майна; з ОСОБА_7, ОСОБА_6 й ОСОБА_8 на користь ОСОБА_13 з кожного по 6066,66 грн витрат на поховання; по 2420,54 грн витрат на придбання ліків для лікування психічного захворювання, по 15 141 грн витрат на правничу допомогу та по 300 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Апеляційний суд ухвалою вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 залишив без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до ст. 26 КК співучастю у кримінальному правопорушенні є умисна спільна участь декількох суб'єктів кримінального правопорушення у вчиненні умисного кримінального правопорушення. За змістом ч. 5 ст. 27 КК пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню кримінального правопорушення іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, знаряддя чи засоби вчинення кримінального правопорушення, сліди кримінального правопорушення чи предмети, здобуті кримінально протиправним шляхом, придбати чи збути такі предмети або іншим чином сприяти приховуванню кримінального правопорушення.
Як убачається з вироку місцевого суду, суд встановив, що відповідно до відведеної ролі ОСОБА_6 під час учинення злочину перебував поза деревами та здійснював візуальний контроль території, стежачи за тим, щоб на місце вчинення злочину не з'явилися сторонні особи. Такі дії за змістом свідчать про умисне сприяння співучасникам у вчиненні злочину шляхом усунення можливих перешкод для його реалізації, що прямо охоплюється законодавчим поняттям пособництва.
Крім того, суд у вироку встановив, що за розподілом ролей після вчинення вбивства ОСОБА_6 мав позбутися знарядь злочину та одягу співвиконавця, які могли викрити співучасників. Саме факт покладення на ОСОБА_6 заздалегідь узгодженої функції сприяти приховуванню знарядь злочину та його слідів узгоджується з приписами ч. 5 ст. 27 КК, яка прямо відносить до пособництва також заздалегідь обіцяне приховування знарядь, засобів і слідів кримінального правопорушення.
Отже, встановлені судом фактичні дії ОСОБА_6 за кримінально-правовим змістом відповідають ознакам пособництва, а тому доводи захисту про відсутність у вироку конкретизації виду співучасті є безпідставними.
Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів відхиляє доводи захисту щодо недоведення співучасті ОСОБА_6 у вчиненні умисного вбивства з особливою жорстокістю та з корисливих мотивів, зокрема через його необізнаність про боргові зобов'язання ОСОБА_7 перед потерпілим і відсутність доказів отримання засудженим матеріальних благ.
Не є обов'язковою обізнаність ОСОБА_6 про усі деталі боргових зобов'язань ОСОБА_7 перед потерпілим. Вирішальним є усвідомлення ОСОБА_6 наявності такого майнового інтересу в організатора (ОСОБА_7) у межах реалізації спільного умислу на позбавлення життя потерпілого.
Отже, доводи захисту щодо відсутності матеріальної вигоди ОСОБА_6 не спростовують встановлених судами обставин і не є підставою для визнання неправильною кваліфікації дій засудженого як пособника в умисному вбивстві потерпілого, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів та з особливою жорстокістю.
ВИСНОВКИ: для кваліфікації умисного вбивства та встановлення мотиву конкретного співучасника не вимагається знання ним усіх обставин, що стали підставою для організації злочину іншим учасником.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: злочини проти життя, кваліфіковане вбивство, співучасть у кримінальному правопорушенні
