Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 05 травня 2026 року
у справі № 303/8475/24
Кримінальна юрисдикція
Щодо застосування ст. 69 КК України з підстави того, що засуджений є особою з інвалідністю ІІ групи
Фабула справи: вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців, за ч. 4 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення на строк 7 років, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців.
Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду залишено без змін.
Мотивація касаційної скарги: захисник наголошує, що суди попередніх інстанцій, призначаючи покарання, не дотрималися положень ст.ст. 50, 65 КК України, формально здійснили оцінку особи ОСОБА_7, що призвело до обрання йому надто суворого заходу примусу, який не відповідає принципу співмірності, індивідуалізації та справедливості.
Зокрема, сторона захисту зауважує, що місцевий суд, зазначивши у вироку про наявність у ОСОБА_7 інвалідності ІІ групи, належним чином не врахував цієї обставини як такої, що пом'якшує покарання, або як підстави для застосування ст. 69 КК України, оскільки обмежені фізичні можливості підзахисного вимагали особливого підходу під час призначення покарання.
Правова позиція Верховного Суду: за приписами ст.ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. З урахуванням указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують і обтяжують, які варто брати до уваги.
Загальні засади призначення покарання наділяють суд дискреційним правом вибирати форму реалізації кримінальної відповідальності, зважаючи при цьому на конкретні обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що впливають на покарання.
Посилання захисника про необхідність призначення ОСОБА_7 покарання з застосуванням положень ст. 69 КК України є необґрунтованими.
За змістом зазначеної норми, призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, можливе за наявності виняткових обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості кримінального правопорушення.
Висновки: факт, що засуджений є особою з інвалідністю ІІ групи, сам собою не є безумовною підставою для застосування ст. 69 КК України та не свідчить про істотне зниження ступеня тяжкості вчинених злочинів, з огляду на характер і спосіб їх вчинення.
Ключові слова: правила призначення покарання, більш м'яке покарання, злочини проти життя та здоров'я, злочини проти власності
