Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 28 квітня 2026 року
у справі № 159/140/24
Кримінальна юрисдикція
Щодо неможливості застосування ст.ст. 69, 75 КК України до кримінальних правопорушень, передбачених ст. 407 КК України та закінчених після 27.01.2023
ФАБУЛА СПРАВИ
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладено на нього обов'язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК.
Вироком апеляційного суду вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та звільнення від його відбування на підставі ст. 75 КК скасовано. Призначено ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки. В решті вирок місцевого суду залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Законом України № 2839-ІХ, який набрав чинності 27 січня 2023 року, внесено зміни до ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 75 КК, а саме перелік кримінальних правопорушень, за якими виключається можливість застосування положень вказаних норм, доповнено кримінальними правопорушеннями, передбаченими статтями 403, 405, 407, 408, 429 КК, вчиненими в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Склад кримінального правопорушення, передбачений ст. 407 КК «Самовільне залишення військової частини або місця служби» є триваючим, оскільки починається з моменту самовільного залишення військової частини або місця служби або ж нез`явлення вчасно без поважних причин на службу, і триває безперервно протягом певного часу аж до моменту його припинення.
Для триваючого кримінального правопорушення характерним є вчинення діяння, яке розтягнуте в часі і безперервно здійснюється за рахунок тривалого невиконання обов`язків або тривалого порушення встановленої заборони.
У цьому провадженні йдеться про ухилення, тобто тривале невиконання обов`язку, яке розпочинається шляхом вчинення діяння у вигляді самовільного залишення військової частини або місця служби або ж нез`явлення вчасно без поважних причин на службу.
Особа у разі вчинення триваючого кримінального правопорушення один раз вчинює дію або бездіяльність, а далі постійно перебуває у злочинному стані. Весь цей період часу у її діянні є склад закінченого кримінального правопорушення. Триваюче кримінальне правопорушення є закінченим, починаючи з моменту його припинення.
В разі вчинення триваючого кримінального правопорушення застосовується закон про кримінальну відповідальність, який був чинним на момент його закінчення, і в цьому випадку зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі не застосовується.
ВИСНОВКИ: у разі продовження вчинення кримінального правопорушення після набрання чинності більш суворим законом, застосуванню підлягає цей закон. Тож якщо триваючий злочин було закінчено після набрання 27 січня 2023 року чинності Законом України від 13 грудня 2022 року № 2839-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці», яким до статей 69, 75 КК було внесено зміни, то застосування цих статей до кримінальних правопорушень, передбачених ст. 407 цього Кодексу не можливе.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: військові злочини, підстави звільнення від відбування покарання, призначення більш м'якого покарання
