Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 20 січня 2026 року
у справі № 646/7075/24
Кримінальна юрисдикція
Щодо обставин, які не є підставою для застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням
ФАБУЛА СПРАВИ
Суд першої інстанції вироком визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами першою та третьою статті 436-2 КК, і призначив покарання:
- за частиною першою статті 436-2 КК у виді позбавлення волі на строк 1 рік;
- за частиною третьою статті 436-2 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
Відповідно до частини першої статті 70 КК за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначив ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
На підставі статті 75 КК звільнив ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням і встановив іспитовий строк тривалістю 2 роки, поклав на нього обов`язки, передбачені статтею 76 КК.
Апеляційний суд вироком вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 в частині призначеного йому покарання скасував. Призначив засудженому покарання за частиною першою статті 436-2 КК у виді позбавлення волі на строк 1 рік, за частиною третьою статті 436-2 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
На підставі частини першої статті 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначив ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
Постановив строк покарання обчислювати з дня фактичного затримання ОСОБА_7.
Також зарахував засудженому ОСОБА_7 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення.
У решті вирок суду першої інстанції залишив без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Приписами статті 75 КК визначено, що, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Кримінально-правові норми, що визначають загальні засади та правила призначення покарання, наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Ця функція за правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
ВИСНОВКИ: сам по собі факт наявності позитивних характеристик, відсутність компрометуючих даних не є безумовною підставою для застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: злочини проти миру, характеристика обвинуваченого, умови звільнення від відбування покарання
