Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 12 серпня 2026 року
у справі № 272/902/24
Кримінальна юрисдикція
Щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням особи, засудженої за ухилення від призову під час мобілізації, яка надалі була мобілізована та проходить військову службу
ФАБУЛА СПРАВИ
Районний суд визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК, і призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Апеляційний суд ухвалою вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_7 залишив без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Згідно з приписами ст. 75 КК (у редакції, чинній на час учинення засудженим діяння), якщо суд, крім випадків, визначених цим Кодексом, при призначенні покарання, зокрема у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
У випадках, передбачених частинами 1, 2 цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки. Тривалість іспитового строку (від 1 до 3 років) та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.
З урахуванням указаної мети покарання і його принципів, а саме справедливості, співмірності та індивідуалізації, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, що його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, який би ґрунтувався на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяв досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
Кримінально-правові норми, що визначають загальні засади та правила призначення покарання, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
ВИСНОВКИ: проходження засудженим військової служби в умовах воєнного стану свідчить про його суспільно корисну поведінку, усвідомлення значущості цього обов`язку та здатність до виправлення без ізоляції від суспільства.
З урахуванням наведеного вище, на думку колегії суддів, призначене ОСОБА_7 покарання у виді реального позбавлення волі не відповідає принципу пропорційності, який є складовою принципу верховенства права та підлягає застосуванню у кримінальному судочинстві. Ізоляція від суспільства особи, яка проходить військову службу та бере участь у захисті держави, у цьому випадку є надмірною, не зумовлена необхідністю досягнення мети покарання та не відповідає завданням виправлення засудженого і запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень. У зв`язку з цим, колегія суддів дійшла висновку про необхідність звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: умови звільнення від відбування покарання, ухилення від мобілізації, відповідальність військовозобов’язаних
