Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 22 вересня 2025 року
у справі № 591/7096/21
Кримінальна юрисдикція
Щодо можливості закриття кримінального провадження касаційним судом в разі якщо місцевим судом особу звільнено від покарання, у зв'язку декриміналізацією діяння
Фабула справи: вироком суду ОСОБА_11 засуджено за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_11 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
Вироком апеляційного суду апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_11 залишено без задоволення, а апеляційну скаргу прокурора задоволено, вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено в цій частині новий вирок.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_11 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
Мотивація касаційної скарги: засуджений ОСОБА_11 просить закрити кримінальне провадження щодо нього у зв`язку з декриміналізацією кримінальних правопорушень, за які його було засуджено.
Правова позиція Верховного Суду: Закон № 3886-IX, яким внесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП.
За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд закриває кримінальне провадження у порядку п. 1-2 ч. 2 ст. 284 КПК України з підстави, передбаченої п. 4-1ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 479-2 КПК України суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
З огляду на вимоги ч. 1 ст. 434 КПК України касаційний розгляд здійснюється згідно з правилами розгляду в суді апеляційної інстанції з урахуванням особливостей, передбачених главою 32 вказаного Кодексу.
Ст. 440 КПК України регламентовано, що суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 КПК України, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Разом із цим п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України передбачає, що під час виконання вироків, суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених ч.ч. 2 і 3 ст. 74 КК України.
Так, ч. 2 ст. 74 КК України визначено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Застосування п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України кримінальним процесуальним законодавством не ставиться в залежність від того, чи оскаржені судові рішення в касаційному порядку, та чи здійснюється касаційне провадження.
Це зумовлено тим, що звільнення особи від відбування покарання та закриття кримінального провадження хоча і ґрунтуються на однакових матеріально-правових підставах, зокрема, на усуненні караності діяння, проте вони є різними правовими інститутами, оскільки мають різні кримінально-правові та кримінально-процесуальні наслідки.
В аспекті положень ч. 3 ст. 88 КК України наслідком звільнення особи від покарання за діяння, кримінальна протиправність і караність якого усунута законом, є визнання особи такою, що не має судимості.
При цьому звільнення особи від покарання не скасовує обвинувальний вирок суду щодо такої особи, а лише припиняє його виконання, тоді як закриття кримінального провадження передбачає скасування судових рішень.
Кримінальне процесуальне законодавство не містить окремої норми-засади або іншої норми, яка б вказувала на застосування найбільш сприятливого для особи тлумачення закону у випадках правової невизначеності.
Звільнення особи від відбування покарання та закриття кримінального провадження є різними правовими інститутами. Кримінальний процесуальний закон не забороняє одночасне їх застосування до однієї і тієї ж особи в одному кримінальному провадженні.
На практиці це означає, що хоча законодавець гарантує особі, яка відбуває покарання за діяння, караність якого законом усунена, право на її негайне звільнення від призначеного судом покарання, однак така особа може прагнути для себе більш сприятливих правових наслідків, як от скасування рішень щодо неї та закриття провадження. У разі відмови від звільнення від відбування покарання заради отримання кращого правового становища в майбутньому, особа має продовжувати відбувати покарання, що є неприпустимим і тягне порушення її прав.
Висновки: суд касаційної інстанції після встановлення підстав, передбачених п. 4-1 ч. 1, п. 1-2 ч. 2 ст. 284 КПК України, скасовує судові рішення і закриває кримінальне провадження з цих підстав щодо особи, незважаючи на те, що місцевим судом під час виконання вироку в порядку п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України її звільнено від покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК України, у зв`язку з усуненням законом караності за діяння, за яке особу було засуджено.
Ключові слова: наслідки декриміналізації діяння, дія законодавства в часі, умови звільнення від відповідальності
