Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 04 лютого 2025 року
у справі № 910/17281/21
Господарська юрисдикція
Щодо наслідків прийняття більшої кількості товару, ніж визначено умовами договору
Фабула справи: ТОВ "Київоблгаз Збут" звернулося з позовом про стягнення з Головного управління Державної податкової служби (далі - ДПС) 1 282 911, 72 грн, з яких 1 116 497,11 грн - основний борг, 102 158,39 грн - пеня, 20 049,87 грн - 3% річних, 44 206,35 грн - інфляційні витрати.
Господарськими судами справа розглядалася неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 880 220, 02 грн основного боргу, 15 706, 34 грн 3% річних, 43 000, 75 грн інфляційних втрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Мотивація касаційної скарги: ДПС зазначає таке: що відсутні підстави для зміни обсягу зобов'язань за договором з огляду на імперативні приписи ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Правова позиція Верховного Суду: за ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України).
Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Законодавець у ст. 712 ЦК України визначив, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець - прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Отже, з аналізу вказаної вище норми права вбачається, що основним джерелом правового регулювання відносин з поставок є передусім норми гл. 54 роз. III кнг. 5 ЦК України, якими закріплено умови щодо кількості, якості, асортименту та комплектності товару. Так, за ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Верховний Суд неодноразово формував висновок про те, що договір поставки за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх, оплатних договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. У таких правовідносинах обов`язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару відповідає обов`язок покупця з прийняття та оплати цього товару.
Правові наслідки порушення умови договору щодо кількості товару визначає ст. 670 ЦК України.
Якщо продавець передав покупцеві більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець зобов'язаний повідомити про це продавця. Якщо в розумний строк після одержання такого повідомлення продавець не розпорядиться товаром, покупець має право прийняти весь товар, якщо інше не встановлено договором. Якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін (ч. ч. 2, 3 ст. 670 ЦК України).
Положеннями ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
За ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Висновки: прийняття більшої кількості товару не означає, що у покупця не виникне обов'язку сплатити за нього ціну відповідно до умов договору.
Встановивши, що прийняття і споживання відповідачем природного газу у більшому обсязі, ніж визначено умовами договору, не звільняє останнього від обов'язку щодо його оплати за ціною, погодженою сторонами у договорі та, що відповідач не сплатив поставлений йому позивачем газ у повному обсязі, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про виникнення у відповідача заборгованості та стягнення з нього основного боргу, а також інфляційних втрат та 3 % річних.
Ключові слова: порушення зобов’язання, способи забезпечення зобов’язання, умови нарахування пені
