Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 30 січня 2025 року
у справі № 644/4388/23
Кримінальна юрисдикція
Щодо призначення додаткового покарання у виді позбавлення права займатися освітньою та виховною діяльністю за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 засуджено за ч. 3 ст. 111-1 КК України до покарання у виді 6 місяців арешту з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарчих функцій у закладах освіти, а також обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування у сфері освіти на 10 років.
Вироком апеляційного суду вирок районного суду в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено новий вирок, яким призначено ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 111-1 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарчих функцій у закладах освіти, а також обіймати посади в органах державної влади, державного управління та контролю, місцевого самоврядування у сфері освіти та займатися освітньою та виховною діяльністю на строк 10 років. У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
ОЦІНКА СУДУ
Як визначено санкцією ч. 3 ст. 111-1 КК України, дії, передбачені у диспозиції цієї статті, караються виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років.
Крім того, положення абзацу 5 ч. 1 ст. 55 КК України передбачають, що позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як основне або додаткове покарання за вчинення кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України, передбачених статтями 111-1, 111-2 цього Кодексу, призначається на строк від десяти до п`ятнадцяти років.
Таким чином, якщо в санкції статті Особливої частини КК визначено характер посади або вид діяльності, то формулювання покарання у вироку має точно відповідати змісту цієї санкції.
Разом з тим, якщо ж покарання у санкції зазначене в загальній формі, то суд повинен конкретизувати правову заборону і точно зазначити у вироку характер та коло тих посад або вид тої чи іншої діяльності, права обіймати які чи займатися якою він позбавляє особу, яка притягується до кримінальної відповідальності.
При цьому, відповідне покарання має бути сформульованим таким чином, щоб засуджена особа була позбавлена можливості обіймати зазначені у вироку посади або займатися діяльністю в будь-якій галузі, а також була позбавлена можливості обіймати такі посади або займатися такою діяльністю, які за змістом і обсягом повноважень є аналогічними тим, з якими було пов'язане вчинене кримінальне правопорушення.
Відповідно до ст. 38 ЗУ «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року керівником закладу загальної середньої освіти може бути особа, яка, зокрема, є громадянином України, вільно володіє державною мовою, має вищу освіту ступеня не нижче магістра, стаж педагогічної та/або науково-педагогічної роботи не менше трьох років. Тобто, керівник закладу освіти одночасно є і педагогічним працівником, на якого поширюються обов`язки, визначені ст. 54 Закону України «Про освіту».
Відповідно до наведених норм закону, педагогічні працівники (у тому числі керівники закладу освіти) зобов`язані: настановами і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема, правди, справедливості, патріотизму; формувати у здобувачів освіти усвідомлення необхідності додержуватися Конституції та законів України, захищати суверенітет і територіальну цілісність України; виховувати повагу до державної мови та державних символів України, національних, історичних, культурних цінностей України, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання України; дотримуватися педагогічної етики.
ВИСНОВКИ: оскільки відповідно до пред'явленого обвинувачення, визнаного судом доведеним, засуджена під час окупації займала посаду в.о. директора навчального закладу та впроваджувала стандарти освіти держави-агресора у закладі освіти, а на час розгляду кримінального провадження працювала вчителем у комунальному закладі, тобто продовжувала працювати в закладі освіти, була класним керівником, мала вплив не тільки на навчання, але й на виховний процес, то апеляційний суд визнав за необхідне призначити засудженій додаткове покарання, яке позбавляє її права займатися освітньою та виховною діяльністю.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: правила призначення покарання, підстави призначення додаткового покарання, злочини проти основ національної безпеки, відповідальність педагогічних працівників
