Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 16 квітня 2026 року
у справі № 686/22480/22
Кримінальна юрисдикція
Щодо поширення кримінальної юрисдикції України на громадян рф
ФАБУЛА СПРАВИ
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 було засуджено за ч. 3 ст. 110 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна.
Ухвалою апеляційного суду вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
ОЦІНКА СУДУ
У касаційній скарзі захисник стверджує, що, з огляду на зміст статей 5, 6 кодифікації Комісії міжнародного права ООН, обвинувачений ОСОБА_7 володіє імунітетом (ratione materiae) від кримінального переслідування в національній судовій системі, адже він є посадовою особою рф, обвинувачення стосується дій, вчинених ним як представником влади, а згоди на притягнення до кримінальної відповідальності він не надавав, тому кримінальне переслідування може бути здійснене тільки відповідними органами міжнародної судової юрисдикції.
Однак ця позиція сторони захисту, на думку колегії суддів, не є такою, що свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 у зв`язку з відсутністю в його діях складу інкримінованого кримінального правопорушення.
Так, як видно з матеріалів справи, судами попередніх інстанцій було проаналізовано кримінальне процесуальне законодавство на предмет наявності у ОСОБА_7 дипломатичного імунітету, який би унеможливлював розгляд вказаного кримінального провадження судом, однак такого не встановлено, оскільки:
- в Україні питання дипломатичного імунітету регулюється Указом Президента України від 10 червня 1993 року № 198/93, відповідно до якого депутати Державної Думи рф таким видом імунітету не наділені;
- жодна з ратифікованих Україною конвенцій, зокрема Віденська конвенція про консульські зносини 1961 року, Конвенція про спеціальні місії 1969 року, Конвенція про запобігання та покарання злочинів проти осіб, які користуються міжнародним захистом, у тому числі дипломатичних агентів 1973 року, Конвенція про представництво держав у відносинах з міжнародними організаціями універсального характеру, не наділяє депутатів Державної Думи рф дипломатичним імунітетом.
Відповідно до ст. 8 КК України іноземці або особи без громадянства, що не проживають постійно в Україні, які вчинили кримінальні правопорушення за її межами, підлягають в Україні відповідальності за цим Кодексом у випадках, передбачених міжнародними договорами або якщо вони вчинили передбачені цим Кодексом тяжкі або особливо тяжкі злочини проти прав і свобод громадян України або інтересів України.
ВИСНОВКИ: Україна може поширювати свою кримінальну юрисдикцію на громадян рф, зокрема, депутатів Державної Думи рф, серед іншого, у частині притягнення до кримінальної відповідальності за злочини, передбачені розд. І «Злочини проти основ національної безпеки України» і розд. XX «Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку» КК України.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: кримінальна відповідальність іноземців, посягання на територіальну цілісність, чинність кримінального закону
