Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 20 червня 2018 року
у справі № 916/1226/16
Господарська юрисдикція
Щодо юрисдикції спорів про оскарження дій Державної казначейської служби України
Фабула справи: Приватне підприємство «Ремерцентр» (далі - ПП «Ремерцентр») звернулося зі скаргою на дії Управління Держказначейства про визнання неправомірними дій останнього, які полягають у відмові від виконання рішення господарського суду, яким присуджено стягнути грошові кошти на користь ПП «Ремерцентр», та у поверненні без виконання наказу господарського суду, а також про зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби прийняти до виконання зазначений наказ.
Ухвалою господарського суду, залишеною без змін постановою апеляційного господарського суду, скаргу ПП «Ремерцентр» на дії Управління Держказначейства задоволено частково: визнано неправомірними дії Управління Держказначейства щодо відмови від виконання рішення господарського суду та повернення наказу господарського суду; в іншій частині скарги відмовлено.
Мотивація касаційної скарги: Управління Держказначейства зазначає, що дії Управління Держказначейства, як суб'єкта владних повноважень, можуть оскаржуватись у порядку ст. 2, 17, 18, 162 КАС України, а не у порядку ст. 1212 ГПК України, в редакції, чинній на день звернення ПП «Ремерцентр» зі скаргою на дії Управління Держказначейства. Скаржник зазначає, що в порядку ст. 1212 ГПК України можуть бути оскаржені лише дії (бездіяльність) державного виконавця. В той же час Управління Держказначейства не входить до системи органів державної виконавчої служби. Таким чином дії Управління Держказначейства як суб'єкта владних повноважень мають оскаржуватись в порядку адміністративного судочинства.
Правова позиція Верховного Суду: за змістом ч. 1 ст. 4 Закону «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» орган Казначейства виконуючи рішення суду діє в межах Закону «Про виконавче провадження».
Закон «Про виконавче провадження» встановлює, що рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Водночас порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів Казначейства цим законом не визначено.
З урахуванням наведеного порядку оскарження дій органів державної виконавчої служби, а також виходячи з того, що органи Казначейства діють в межах наведеного вище Закону України «Про виконавче провадження», суди попередніх інстанцій помилково визначили, що юрисдикція вирішення спору, пов'язаного із оскарженням дій органів Казначейства, має визначатись виходячи з порядку оскарження дій органів державної виконавчої служби.
Висновки: Управління Держказначейства не входить до системи органів державної виконавчої служби України, а отже його дії, в тому числі щодо повернення виконавчого документа без виконання, не можуть бути оскаржені в порядку Закону України «Про виконавче провадження» та відповідних положень ГПК України, які визначають порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців. Водночас у спірних правовідносинах між ПП та Держказначейством, орган казначейства здійснює владні управлінські функції, покладені на нього відповідно до діючого законодавства. Таким чином суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків про необхідність розгляду скарги в порядку господарського, а не адміністративного судочинства.
Ключові слова: адміністративна юрисдикція, адміністративне судочинство, господарська юрисдикція, господарське судочинство, судовий наказ, найменування боржника
