Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 31 березня 2026 року
у справі № 910/11526/24
Господарська юрисдикція
Щодо неприпустимості такого зловживання процесуальними правами як зміна боржником зареєстрованого місцезнаходження задля визначення (зміни) територіальної підсудності справи
ФАБУЛА СПРАВИ
Компанія І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited) подала позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новел Пром", Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр", Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростенська видобувна компанія", за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державної служби геології та надр України; Офісу Генерального прокурора; Служби безпеки України; Міністерства юстиції України, про визнання недійсним договору купівлі-продажу прав на користування надрами (наданими спеціальним дозволом на користування надрами), укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Новел Пром" та Акціонерним товариством "Коростенський Кар'єр", власником контрольного пакету акцій якого є Позивач.
Господарський суд постановив рішення, залишене без змін постановою апеляційного господарського суду, про відмову Позивачу у задоволенні позову.
ОЦІНКА СУДУ
Наведене в приписах статті 7 КУзПБ, яка є ключовою для методологічного і практичного розмежування категорій "справа про банкрутство" і "спір у межах справи про банкpутство" та вирішення юрисдикційних питань, правило визначає, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.
Тобто до господарської юрисдикції віднесено як позовні вимоги до боржника, так і вимоги боржника до інших осіб щодо його майна (майнових прав). Мета та завдання розгляду справ позовного провадження, який охоплюється статтею 7 КУзПБ, окрім визначених загальними нормами ГПК України, полягає в тому, що вони повинні перебувати у взаємозв`язку із метою та завданнями, які закладені в основу реалізації судових процедур банкрутства та провадження у справі про банкрутство в цілому. Якщо триває ліквідаційна процедура, то питання наповнення ліквідаційної маси (до складу якої включаються усі майнові активи банкрута, зокрема і майнові права, частина перша статті 62 КУзПБ) та з`ясування суми кредиторських вимог не може вирішуватися поза межами справи про банкрутство, оскільки є ризики порушення інтересів кредиторів через закриття провадження у справі про банкрутство до завершення вирішення відповідних спорів.
А тому організаційною формою досягнення відповідного взаємозв`язку є запроваджений у статті 7 КУзПБ принцип концентрації, який покликаний спрямувати всі судові провадження щодо боржника у справі про банкрутство відповідно до цілей і завдань, визначених законодавцем у КУзПБ.
Таким чином, частина друга статті 7 КУзПБ містить спеціальне правило, яке прямо вирішує питання територіальної (виключної) підсудності спорів у справах про банкрутство.
Відповідно до визначених статтею 43 ГПК України вимог про неприпустимість зловживання процесуальними правами, з урахуванням яких учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Наведеним положенням кореспондують, зокрема приписи частини першої статті 8 КУзПБ щодо правил визначення територіальної підсудності справ про банкрутство, згідно з якими зміна боржником зареєстрованого місцезнаходження або місця проживання після подання кредитором або боржником заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) не впливає на зміну територіальної підсудності господарського суду.
У застосуванні наведених положень, враховуючи, що порушення як двома місцевими господарськими судами, так і одним і тим самим господарським судом щодо одного і того ж самого суб`єкта господарювання різних проваджень у справах за правилами КУзПБ (про банкрутство, щодо санації до відкриття провадження у справі про банкрутство) суперечить завданням господарського судочинства, встановленим статтею 2 ГПК України, зокрема, таким основними засадами і принципами господарського судочинства як: верховенство права; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами тощо, Суд доходить, зокрема до таких висновків.
З моменту звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство факт хоча і належної зміни місцезнаходження боржника (вчинення відповідних реєстраційних дій належною уповноваженою особою тощо), між тим не має юридичного значення, оскільки такий факт не породжує правових наслідків у вигляді процесуальних дій чи рішень, адже суд, отримавши заяву кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство, у питанні визначення місцезнаходження боржника, покладається на відповідні відомості, зазначені у заяві.
ВИСНОВКИ: є неприпустимим таке зловживання процесуальними правами як зміна боржником зареєстрованого місцезнаходження задля визначення (зміни) територіальної підсудності справи, яка, через зміну боржником зареєстрованого місцезнаходження, за своїми формальними ознаками стає такою, що підлягає розгляду за правилами статті 7 КУзПБ у межах справи про банкрутство.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: правила визначення судової юрисдикції, засади господарського судочинства, територіальна юрисдикція
