Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 04 березня 2026 року
у справі № 917/1122/25
Господарська юрисдикція
Щодо юрисдикції спору за позовом регіонального відділення Фонду державного майна України про зобов’язання органу місцевого самоврядування прийняти об’єкт державної власності до комунальної власності
ФАБУЛА СПРАВИ
Регіональне відділення Фонду державного майна України (далі - РВ ФДМУ) звернулося до господарського суду з позовом про зобов`язання міської ради (далі - Рада) без будь-яких умов прийняти до комунальної власності об'єкт державної власності - захисну споруду цивільного захисту (сховище ЦО).
Ухвалою господарського суду провадження у справі закрито на підставі частин третьої-п'ятої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому суд першої інстанції виснував, що спір у справі не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства та роз'яснив учасникам про його розгляд за правилами адміністративного судочинства.
Постановою апеляційного господарського суду скасовано ухвалу господарського суду, а справу передано на розгляд цього суду.
ОЦІНКА СУДУ
Спір підвідомчий господарському суду за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільного кодексу України, Господарським кодексом України за його чинності), іншими актами господарського й цивільного законодавства; спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов`язані з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктом публічно-правових відносин, за умови, що такі вимоги не об'єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб'єктним складом підпадають під дію статті 1 Господарського процесуального кодексу України.
У випадку, якщо суб`єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції та, відповідно, не повинен вирішуватися адміністративним судом.
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
До справ адміністративної юрисдикції віднесені, зокрема, публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення та/або спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов'язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень тощо.
Отже, необхідною та єдиною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення цим суб`єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції суб`єкт повинен здійснювати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
Таким чином справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їхніх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта, а останній, відповідно, зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
Тобто справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника майна, а також в інших спорах, які виникають з майнових відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору підвідомчі господарським судам.
У цій справі № 917/1122/25 вирішується спір, пов'язаний з переходом права власності на нерухоме майно від одного суб'єкта до іншого. Тобто судовий спір виник з правовідносин, у яких орган державної влади та орган місцевого самоврядування реалізують повноваження власника майна.
В такий спосіб суд апеляційної інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що судовий спір у цій справі відноситься до юрисдикції господарських судів, та правильно зазначив про помилковість висновку місцевого господарського суду про непов`язаність спору з вирішенням питання приватноправового характеру та віднесення його до публічно-правових спорів, оскільки він виник за участю суб`єкта владних повноважень (органу місцевого самоврядування).
Рада, ухиляючись від вчинення дій, визначених законом щодо прийняття у комунальну власність спірного майна, не мала публічно-правових відносин саме з Позивачем, а мала виконати виключно визначені законом обов`язки. У свою чергу РВ ФДМУ уповноважене управляти державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських організацій, теж в силу приписів закону, а не виходячи з ознак будь-якого підпорядкування відносно Ради.
За обставинами справи РВ ФДМУ звернулося до уповноваженого органу (Ради) за наданням згоди щодо передачі об`єкта права державної власності у комунальну власність, а остання відмовила в цьому. Така відмова не спричиняє виникнення публічно-правового спору, пов'язаного зі здійсненням владних управлінських функцій, що підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.
Тобто відносини між сторонами, що є основою спору, виникли з приводу передачі/прийняття майна з державної у комунальну власність конкретного об'єкта цивільного права.
ВИСНОВКИ: відносини, які склалися між сторонами цієї справи, виникли з приводу передачі/прийняття майна у власність, тому в основі цього спору лежать організаційні та майнові відносини, що склалися між відповідними суб'єктами управління щодо певного об`єкта права власності, а тому спір не є публічно-правовим, між сторонами відсутні відносини підпорядкування, а отже, спір не належить до юрисдикції адміністративних судів.
За таких обставин спір у цій справі очевидно мав би приватноправовий характер та (з огляду на те, що сторонами є юридичні особи) був би підвідомчим господарському суду.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: критерії розмежування судової юрисдикції, спори з ФДМУ, майнові спори, спори з ОМС
