Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 04 квітня 2025 року
у справі № 629/3692/23
Цивільна юрисдикція
Щодо відсутності підстав для позбавлення його батьківських прав
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету міської ради, служба у справах дітей міської ради, про позбавлення батьківських прав.
Рішенням суду першої інстанції в задоволенні позову відмовлено.
Постановою апеляційного суду рішення місцевого суду змінено у редакції цієї постанови.
ОЦІНКА СУДУ
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Вирішуючи спір про позбавлення батьківських прав, суд передусім повинен дати оцінку дотриманню якнайкращих інтересів дитини, що передбачає пошук і знаходження балансу між усіма елементами, які потрібні для ухвалення справедливого судового рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, тощо), які надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є винятковим заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати виключно після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і при наявності вини у діях батьків.
Факт стягнення з відповідача на її користь аліментів на дитину сам по собі не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов'язків по утриманню дочки, оскільки це є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька до надання дитині належного утримання. Заборгованості зі сплати аліментів на утримання дочки відповідач не має.
Особисті непорозуміння між батьками не є підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки забезпечення найкращих інтересів дитини повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків.
Сам по собі факт недостатнього спілкування батька з дитиною не може бути підставою для позбавлення батьківських прав, як і необхідність для позивачки отримувати згоду ОСОБА_2 на вчинення тих чи інших дій щодо дитини, зокрема, згоду на лікування у спеціальних медичних закладах тощо.
При цьому, виходячи з встановлених обставин справи, враховуючи, що ОСОБА_2 як батько не бере достатньої участі у вихованні дочки, яка має низку захворювань, інвалідність та потребує особливого підходу у спілкуванні, апеляційний суд правильно вважав за доцільне попередити відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання малолітньої дочки, поклавши на виконавчий комітет міської ради як орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.
В даному випадку надання можливості відповідачу змінити ставлення до виховання дочки стосується, насамперед, урахування якнайкращих інтересів дитини.
У разі відсутності реальних змін у поведінці відповідача як батька стосовно дочки протягом розумного строку після ухвалення судового рішення позивачка не позбавлена можливості повторно ініціювати питання про позбавлення його батьківських прав.
ВИСНОВКИ: участь відповідача у судових засіданнях, категоричне заперечення проти позбавлення його батьківських прав, залучення адвоката для належного представництва його інтересів в суді, подання відзиву на позов свідчить про його інтерес до дочки, про бажання брати участь у її вихованні та змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків.
Таким чином, встановивши, що позивачкою не надано належних і допустимих доказів невиконання відповідачем своїх батьківських обов'язків без поважних причин, не встановлено винної поведінки відповідача щодо ухилення від виховання дочки і свідомого нехтування ним своїми обов`язками, а також, що батько дитини виявляє намір спілкуватись з дочкою, проти позбавлення батьківських прав заперечує, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для позбавлення його батьківських прав.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: захист прав батьків, відповідальність батьків, умови позбавлення батьківських прав
