Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 02 липня 2025 року
у справі № 490/3580/21
Цивільна юрисдикція
Щодо підстав для позбавлення батьківських прав
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Служба у справах дітей міської ради, орган опіки та піклування міської ради, про позбавлення батьківських прав.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав відмовлено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено.
ОЦІНКА СУДУ
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Приписи СК України та інших законодавчих актів не містять заборони позбавлення батьківських прав стосовно сина/дочки після досягнення ними повноліття.
Докази того, що після розлучення з матір`ю дітей у 2015 році, він проявляв інтерес до спілкування з дітьми, у матеріалах справи відсутні. Відповідач не вчинив належних дій для здійснення своїх батьківських прав та обов`язків.
Даних про цілеспрямовані дії матері на погіршення відносин між дітьми та батьком, матеріали справи не містять.
З урахуванням того, що в силу статті 165 СК України дитина, яка досягла 14 років, має право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав, суд апеляційної інстанції дав належну вагому оцінку думці дітей, зазначивши про пріоритет інтересів дітей над правами батька.
Посилання відповідача на те, що діти проживають за межами України, а тому у нього не має можливості спілкуватися з дітьми не беруться колегією суддів до уваги, оскільки таке не перешкоджало батьку брати участь у вихованні дітей, враховуючи те, що він також проживає за межами України. Крім особистих зустрічей відповідач міг спілкуватися з дітьми за допомогою інших засобів зв`язку (телефон, інтернет), чого ним зроблено не було.
Однак будь-яких доказів, що батько намагався зустрітися з дітьми, хоча б в межах судових засідань, та налагодити з ними зв`язок матеріали справи не містять.
Крім того, матеріали справи не містять доказів, що відповідач звертався за допомогою до органів опіки та піклування чи судів для організації доступу та контактів з дітьми.
Матеріали справи свідчать про умисне ухилення відповідача від сплати аліментів та надання дітям фінансової допомоги, враховуючи обізнаність відповідача про виконавчі провадження та наявність заборгованості.
Суд враховує, що відповідач почав частково погашати заборгованість за аліментами лише після звернення позивачки із позовом, що може свідчити про намагання уникнути негативного для нього вирішення спору, а не піклування про дітей за їх матеріальне становище, тому доводи касаційної скарги про виникнення заборгованості за аліментами не з вини відповідача є помилковими.
Усе вищенаведене свідчить про свідому та винну поведінку ОСОБА_2 в ухиленні від виконання обов`язків щодо виховання дітей.
Така поведінка відповідача призвела до того, що був втрачений зв`язок між ним та дітьми, які після тривалого нехтування ним батьківськими обов`язками, висловили бажання про позбавлення його батьківських прав. Діти категорично заперечують стосовно налагодження стосунків з біологічним батьком.
На думку суду, заявник міг і повинен був усвідомлювати, що таке тривале і повне розставання з дітьми, враховуючи їх вік станом на 2016 рік, коли їх контакт з батьком припинився, може призвести до значного ослаблення, якщо не повного розриву, зв`язку між ними і відчуження дітей від нього.
Саме бездіяльність заявника призвела до розриву зв`язків між ним і його дітьми і, таким чином, підштовхнула думку дітей проти нього, враховуючи нерегулярну та не у повному обсязі сплату аліментів.
ВИСНОВКИ: враховуючи відсутність будь-яких особистих відносин між дітьми та батьком, що є найважливішою складовою поняття «сімейне життя», протягом десяти років, що передували прийняттю судом апеляційної інстанції постанови, у суду відсутні підстави вважати, що анулювання юридичного зв'язку між батьком і дітьми негативно вплинуло на ці відносини.
Отже, позбавлення відповідача батьківських прав відносно дітей не суперечить інтересам останніх, які висловилися за такий результат вирішення спору, посилаючись на відсутність батька в їхньому житті та виконання ним батьківських обов`язків.
За обставин цієї справи позбавлення відповідача батьківських прав здійснено згідно із законом (пункт 2 частини першої статті 164 СК України), спрямоване на захист прав та інтересів дітей, отже, має законну мету і втручання в права відповідача є пропорційним меті позбавлення його батьківських прав.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: відповідальність батьків, захист прав дітей, принцип якнайкращого забезпечення інтересів дитини
